| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 83 Показано матеріалів: 41-50 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 » |
|
Ангелятко, яке грає на сопілці мініатюрний святий Миколай, якого навіть немовля може взяти в ручки, малесенький Ісусик, і знову кілька янголят. Усе це з дерева, тонка й мініатюрна робота. Авторка маленьких скульптурок жінка—Галина Прокопів із села Казанів Коломийського району на Івано-Франківщині.
«Різьбою по дереву я захопилася у 15 років,-- розповідає майстриня.—До цього багато малювала. Проте мрія різьбити була настільки сильною, що я взяла до рук різець,а після закінчення школи поступила в івано-франківське ПТУ №3, де здобула фах різьбяра». Вчилася Галя старанно, різьбила, малювала ескізи, хотіла зробити щось велике й гарне, скажімо, дерев’яний іконостас. Та жінка добре усвідомлювала, що тендітними, ніжними, хоча й вправними руками, це не зробити. А душа прагнула чогось особливого, тягнулася до Бога |
|
Відома дослідниця фотомистецтва Сьюзен Зонтаг зауважила, що фотографічні свідчення – це каталог утрат, минущості життя і водночас відчуження від нього людей. Реєстрація причетності участі, доручення. Фіксація «тут і тепер». Знаковість. Саме це дивне поєднання відчуття причетності і водночас відчуження, втрати чогось важливого і знакового дають нам старі світлини Гуцульщини відомих фотомайстрів Яремчанщини міжвоєнного періоду - Романа Ясельського, Василя Салиги, Юрія Вінцковського, Адольфа Блажа, Ангеліни Глинської. За кожним із них стоїть непересічний талант, одержимість, творчий пошук і поважний мистецький доробок, який, попри відомі катаклізми ХХ ст., дійшов до наших днів.
У лагідних променях сонця річка Прут, білопінні водоспади, високі полонини, засніжена Говерла, зелені смереки, гостинні поселення - Ворохта, Яблуниця, Микуличин, Татарів, Яремче, Дора, хрещаті дерев’яні церкви, кам’яні залізничні мости, скелі Довбуша, камінь Кратера, розкішна гуцульська ноша, звичаї і обряди, шляхетні постави й обличчя гуцулів – усе це прийшло до нас, наче кадри чудової документальної стрічки, завдяки таланту цих митців. До такого виду мистецтва не пасує ні слово «фотографія», ні слово «знимка», а тільки «світлина», образ світла і радості, здатність бачити непроминуще в короткій миті. |
|
У мережу потрапили неймовірні світлини Закарпатських краєвидів.
Автор фото– німецький фотограф Ганс Гілденбранд, який прославився своїми кольоровими знімками протягом Першої світової війни. У період між світовими війнами він працював для National Geographic. Зокрема, у 1927 р. він відвідав Чехословацьку республіку, а в його об’єктив потрапили й мешканці Закарпаття. |
|
Крім того, родичі Василя Надрани, які мешкають у місті Надвірна, надали авторові копії листів, де наводяться докладніші відомості про Василя Паливоду. Зокрема те, що він "був замітною особою в селі. Кремезний, високий, стрункий дядько. Мав дивні очі. Як поглядав на кого, то страх забирав, по спині бігали мурашки... Паливода був лагідної вдачі. Жив у злагоді з сусідами, громадою й нікому не зробив ніякої кривди. Був вибраний до громадської ради, був шанований людьми". |
► ВАСИЛЬ ПАЛИВОДА|
Якщо подивитися на життєвий вибір Вільгельма Габсбурга з точки зору історичного досвіду українців у ХХ столітті, то логіка його дій підпадає хіба що під пояснення «невиправний романтик». Австрійський ерцгерцог, представник дому Габсбургів, з блискучою освітою і всіма шансами на безбідне життя і, можливо, кар’єру, раптом ідентифікує себе із бездержавними українцями, причому настільки, що бере ім’я Василь Вишиваний і до кінця життя не зраджує своєму вибору. Хоча перед його очима були значно успішніші приклади його рідних братів, які вибрали польську ідентичність і зуміли зробити кар’єру у міжвоєнній Польщі. |
ОПРИШКИБаган Гриць — сучасник Туманюка (кінець XVIII — початок XIX ст.), родом із с. Голови Косівського р-ну І-Ф. Несправедливо був запідозрений у грабунку, ув'язнений в Кутах, звідки втік, 25 років опришкував, потім за велику суму купив собі довідки, що служив у одного ґазди в Молдавії, вернувся в с. Голови, женився, ґаздував.
|
 При згадці про гуцулів відразу виникають чіткі асоціації — коломийки, бартка, аркан, «Тіні забутих предків». Лемки викликають згадку про акцію «Вісла», боротьбу за власну ідентифікацію серед польського та словацького масиву, вірші Богдана Ігоря-Антонича, малюнки примітивіста Никифора Дровняка. А що ж бойки? Окрім знаменитої дерев'яної архітектури і нічого в голову не приходить.Насправді ж у бойків є і свої коломийки, і поети, і втрачені терени та діаспора. А все тому, що бойки — найбільш закритий з українських горян народ і надзвичайно маломовні, через що й зазнали найменше чужих впливів. Нудними і буденними бойки здаються лише на перший погляд. Тому що надто ощадні, не говіркі, обережні з незнайомцями, байдужі до прикрас і яскравих кольорів та й взагалі не дуже чепурні. Насправді ж душа бойка - це гордий сосуд, переповнений глибоким чистим небом і міфічною архаїкою вічнозелених, синьооких Карпат. Постійний зв'язок з Природою, усамітнення високо в горах і важка непосильна праця, бо тільки вона допоможе вижити - усе це навічно викристалізувалось у характері бойка, пише портал Спадщина предків. |
|
Національна кухня, невід’ємна частина культури будь-якого етносу, формується століттями під впливом характеру місцевості та умов проживання. Вважається, що горці живуть довше не лише за рахунок сприятливих екологічних умов, а й більш здорового харчування натуральними продуктами.
Довгий час гуцульській кухні було властиве обмежене споживання м’яса, а сьогодні гостям краю запропонують апетитний студенець (холодець) та соковиту гуцульську буженину, ароматну домашню ковбаску зі шкварками та печеню, а ще й неймовірно смачні м’ясні крученики. До речі, як свідчать народознавці, холодець чи м’ясна печеня, а також буряковий борщ, голубці та кукурудзяна або рисова каша складали основу обрядового меню на хрестини, весілля та похорон. Характерне для гуцульської кухні і щедре використання приправ. |
|
Найвисокогірніше озеро України лежить на висоті 1 801 метра н.р.м., у глибокій улоговині під вершинами Гутин Томнатик та Бребенескул. Через особливості клімату та рельєфу навіть у травні біля озера може лежати сніг. На Бребенескул туристи заходять часто: манять краєвиди і можливість “відмітитись” на найвисокогірнішому озері України. Особливо тих, хто в Карпатах вперше. Проте романтиків варто попередити: хай красиві світлини не вводять вас в оману — на Бребенескулі часто-густо буває не до знімкування панорам. Якщо на Чорногорі негода, на Бребенескулі — подвійна негода. Якщо на Чорногорі холодно, на Бребенескулі — холодно в квадраті. Більшість фотографій, на яких мальовниче гірське озеро залите сонячним світлом і водичка виблискує у теплих променях, зняті у першій половині дня, коли сонце фізично може освічувати цю сторону хребта.  Озеро Бребенескул, фото Василь ЛецинЗважайте, що у другій половині дня сонце дуже швидко ховається за хребет і біля озера спочатку стає прохолодно, а згодом — морозно холодно. |
|
Українські Карпати – заповідний край первозданної природи. Це споконвічні гори та смарагдові ліси, квітучі полонини та співучі водоспади, бурхливі річки та чарівні гірські озера. Утворені природою в давні часи, Карпатські озера гармонійно вписані в мальовничий гірський ландшафт та підкорюють навіть найдосвідченіших мандрівників своєю холодною, непідступною та неповторною красою. Пропонуємо до вашої уваги огляд 10 казкових Карпатських озер – магнетичних, оповитих легендами, часом, небезпечних, але неймовірно привабливих гірських очей.
Синевир Легендарне Морське Око – найбільше озеро Українських Карпат, окраса неприступних Ґорґанів, розташоване у Міжгірському районі Закарпаття. Велична пам’ятка природи, народжена потужним зсувом гори 10 тис. років тому, розташувалася на висоті близько 1 тис. метрів над рівнем моря та має глибину до 20 метрів. В прозорих водах Синевира відбивається давня історія Карпат, лісова тиша та вічна небесна блакить.
|
Романтична народна легенда пов’язує виникнення озера з історією кохання дівчини з багатої родини Сині та простого пастуха Вира. Доля безжалісно розлучила закоханих, Вир був підступно вбитий по волі батька Сині, і від невтішних сліз дівчини утворився глибокий Синевир. І лише місце драми залишилося над водою у вигляді острівця посеред озера.