Ясіня – серце Карпат! Тут, по смарагдових карпатських оксамитах, у мереживі гнучких золотавих плаїв, танцює вільний вітер! Рано - вранці, до схід сонця, він, підхопивши п’янкий аромат густих квіткових килимів, летить поклонитись Струківській церкві. Тоді, піднявшись на Говерлу, де ще стоять сніги, просить собі в Бога доброї волі, щоб не схибити, сплітаючи білі стрічки з димарів людських гніздечок. Вітер креслить долю красивим парам, щоб зналися на оберегах щасливого життя й шанували серця одне одного…

Справжнє Гуцульське весілля всім селищем відзначило Ясіня! Пан Молодий – Іван Ярославович Агопшук та пані Молода – Маскалюк Анжела Миколаївна, в унікальному автентичному вбранні, верхи на гуцульських конях їхали до Струківської церкви, де їх вінчав протоієрей Дмитро Степанович Чопик. Їхали молоді з музикою та в супроводі весільної процесії, яка налічувала до 40-ка вершників та понад 30 підвод, возів й карет. Сотні охочих побачити цю казку на власні очі зустрічали молодих на центральному майдані селища, у тіні велетнів - ясенів. Пливли молоді рікою людських благословінь та зворушливих віншувань, йшли через прикрашені весільними стрічками підвісні мости, несучи своє чарівне Весільне Деревце… Пощастило й нам бути на цім весіллі, відчути цю вражаючу енергетику людей та обрядів – це важко описати словами!

Автентика костюмів, глибока вічна мудрість весільної традиції, значущість кожної дрібниці, шляхетність обряду – яке щастя, що є люди, яким Бог дав силу повернути нас у цю справжність, притаманну українцям, виплекану нашими прадідами, життєдайну! В цій традиції – національне відродження та свідомість! З родини починається держава. З весільної традиції, вишитої повагою і шаною, починається життя родини. Недарма ж наша українська історія пишається випадком, коли імператор Австро - Угорщини, Франц Йосиф, побувавши на гуцульському весіллі, був настільки вражений його неймовірною красою і силою, що звільнив все село від податків на цілий рік!

Весілля супроводила гра троїстих музик та гуцульських гуртів з усієї Рахівщини. Співала, рвучи струни, скрипка, кликали за собою цимбали, бубон і баян. А танці, самобутня «Гуцулка» й легендарний «Аркан», як гірські водоспади, сипали срібло під ноги молодим, дружкам, дружбам, сватам..! Грають музики, як дихають! Навчитися такій грі неможливо, з цим вони народжуються, приходять на сині схили Чорногори з самого неба! Недарма ж гуцульську музику ще ніхто не зміг перекласти на ноти! «Не той гуцул, що огуцулився, а той гуцул, що в горах народився», – цитує древнє прислів’я «хрещений батько» весілля в

Ясіня Едуард Федорович Зелінський. – Бог нам допоміг! Й ми щасливі, бо наша громада, а саме чотири добрі ясінські ґаздині – моя мама, Олена Юріївна Дуб’юк (Зелінська) та Галина Михайлівна Жураковська, Василина Дмитрівна Рещук і Марія Василівна Рещук – давно виношували цю думку-мрію відновити в нашому селищі прадавню весільну традицію! Але один в полі не воїн. Ми дякуємо добрим ґаздам – батькам та родинам молодих, музикам з Ясіня – вуйкові молодого – Маркульчакові та Семенюкам, музикам з Квасів, Рахова, Великого Бичкова, Луга, кухаркам, пекарям – які напекли нам два вози фанків, а також Василю Петьовці, Павлу Басарабу, Василю Дану, Володимиру Шепеті,Олександру Криниці, громадам сусідніх сіл та усім, хто долучився до свята! Дай нам усім Боже!»

 «І ми там були, мед-трави пили..!»

Оксана Головчук