Дмитро Стефлюк: З усіх субетнічних груп в Україні гуцули чи не найкраще зберегли свою автентичність

- Дмитре Петровичу, коли ви стали до керма «Гуцульщини», то, мабуть, плекали певні задуми щодо діяльності товариства.
— Мої задуми не виникли з моменту обрання мене на цю посаду. Вони й не відрізнялися від планів правління товариства, до якого я входив і доти, котрі ми давно виношували. і вони мовби сфокусовані в головному нашому завданні, — на постійному розширенні мережі філій «Гуцульщини». Власне, й так за чверть з гаком століття з невеличкої організації у самій Верховині, яку очолив тодішній редактор газети «Верховинські вісті» світлої пам’яті Дмитро Ватаманюк, перший і незмінний упродовж 25 років керівник «Гуцульщини», товариство значно розрослося. Скрізь, де проживають гуцули, а це не лише Косівщина та частини Коломийщини і Надвірнянщини з Яремчанською зоною, а й Рахівський та Путильський і Вижницький райони відповідно на Закарпатті й Буковині, виникли свої структури «Гуцульщини».

читати далі >