20 квітня  виповнюється 130  років з Дня народження Петра Шекеряка -Дониківа -  видатного громадського і політичного  діяча Гуцульщини, краєзнавця, письменника, автора роману «Дід Іванчик»,  засновника журналу «Гуцульський календар» та багатьох інших видань про Гуцульщину.

      Народився на Гуцульщині в селянській сім'ї. Закінчив 4-річну однокласну школу. Потім займався самоосвітою (завдяки вчителеві Луці Гарматію).

1908 — 1910 рр. перебував на військовій службі у 24-му полку піхоти у м. Коломия. Завдяки його старанням у вище згаданому підрозділі солдатам-українцям дозволили розмовляти рідною мовою. Брав активну участь у створенні та діяльності гуцульського театру у с. Красноїлля (Верховинський район, Івано-Франківщина) під керівництвом Гната Хоткевича. Коли                      Г. Хоткевич вирішив заснувати у Харкові майстерню для виготовлення гуцульських виробів, П. Шекерик-Доників допомагав йому відправляти на Східну Україну гуцульських майстрів. Після одруження з Катериною Боднарук 1911 р. поселився у с. Жаб'є (зараз смт. Верховина, Івано-Франківщина), де активно займався січовим рухом.

      Був знайомий з Михайлом Коцюбинським  завдяки Володимир Гнатюку.                 П. Шекерик-Доників разом з Лукою Гарматієм допомагав письменнику знайомитись із життям гуцулів, збирати матеріали для написання роману «Тіні забутих предків».

      1914 р. служив при 36-му піхотному полку, а також санітаром у військовому госпіталі. П. Шекерик-Доників був активним діячем Української Радикальної Партії. Цього ж 1914 р. організував набір добровольців до Легіону Українських Січових Стрільців.

       1918–1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР від повіту Косів^.  і Трудового Конгресу у м. Київ. Брав участь у святкуванні Злуки ЗУНР і УНР на Софійському майдані. В парламенті ЗУНР працював у складі шкільної комісії. За завданням отамана Никифора Гірняка́ виїзджав до Повстанської армії генерала М. В. Омеляновича-Павленка з пропозицією об'єднання з УГА.
26 жовтня 1919 р. організував осередок товариства «Січ» у м. Кам'янець-Подільський.

       6 червня 1919 р. був арештований румунами. 6 вересня 1919 р. його випустили, і П. Шекерик-Доників повернувся на Гуцульщину, звідки потім виїхав на Східну Україну, де брав участь у боротьбі з денікінцями та більшовиками.

     У травні 1920 р. заснував осередок товариства «Січ» у м. Вінниця. Провів підготовку щодо організації 50 «Січей» у колишній Подільській губернії. Влітку 1920 р. поїхав на Закарпаття, де піклувався долею гуцулів-утікачів з-під польського гніту.  У1921 р. повернувся до Жаб'я, де намагався відродити січовий рух.

Впродовж 1920-30-х рр. П. Шекерик-Доників продовжував підтримувати дружні стосунки з Василем Стефаником, Марком Черемшиною, Антіном Крушельницьким, Андрієм Чайковським^[.

1928–1930 рр. — Посол до польського сейму; всіма можливими засобами захищав інтереси українства.

       У 1937- 1939 р.р. обирався війтом Жаб’євскої  (Верховинської) гміни.

1940 р. П. Шекерик-Доників, з сином Андрієм, були заарештовані НКВД та заслані   на   Сибір.   Вилучена   під   час   обшуку   література   була   спалена

2 червня 1940 р. Сина Андрія засудили до розстрілу,  подальша доля П. Шекерика-Дониківа невідома.  

      У  2018 році в селищі Верховина відкрито Меморіальний музей про життя і діяльність  Петра Шекеряка -Дониківа.