Головна » 2017 » Вересень » 29 » ЗАГРАЙ СКРИПАЛЮ НАМ ЗАГРАЙ
11:07
ЗАГРАЙ СКРИПАЛЮ НАМ ЗАГРАЙ

  Гуцульщина багата талановитими людьми. Це не тільки визначні діячі різних видів мистецтва, поезії і літератури, а звичайні прості люди, з якими ми спілкуємося у повсякденному житті. Вони наділені природою унікальними здібностями до творчості та вмінням створювати власними руками цікаві шедеври, творячи історію краю. Самобутні пісні і музика багаті фантазією і різноманітними  наспівами, які гуцули виспівують за скрипкою. Саме тому скрипалі, та і взагалі музиканти, завжди були у великій пошані.

  Василь Дмитрович Ілюк, талановитий музикант,що навчався у Василя Моґура, є чи не найкращим на Гуцульщині його учнем-скрипалем. Любов до музики і скрипки у малого Василька появилася ще з дошкільних років. Він вирізав скрипку з дошки, з прутика зробив смичок, з ниток струни та імітував гру на музичному інструменті насвистуючи мелодію. Звісно така скрипка ніяких звуків не видавала. За такими заняттями хлопчина проводив дуже багато часу, інколи забуваючи про їжу. Рідні побачивши у хлопця природний талант купили йому стареньку скрипку у Кермощука з  с.Замагора, який часто в селі грав на різних забавах. Тепер уже підсвистувати не треба, старенька скрипка видавала звуки,  а Кермощук часто допомагав йому порадами як грати на інструменті. Мало помалу хлопчина почав грати на забавах і набутках і за його мелодіями співали і танцювали.

Коли Василькові виповнилося 14 років його віддали на навчання до славетного на Гуцульщині майстра-скрипаля Могура. До речі у нього вчилося музикувати дуже багато хлопців. Та Василеві наука давалася досить легко, тому що природний дар до музики, яким володів хлопець був надзвичайно розвинутим. Через півроку навчання гри на скрипці у Могура Василь з капелою вже відіграв перше весілля. Це був успіх – великий успіх для молодого хлопця закоханого у музику. Гордість переповнювала його серце надихаючи удосконалювати майстерність музиканта. Появилося багато нових знайомих, які вже в той час ставилися з повагою до талановитого молодого хлопця- скрипаля. Коли на схилі літ у Могура запитали кому він передав свій дар музиканта, скрипаль не задумуючись серед інших назвав Василя Ілюка (Гурдуза).

Капела Моґура: 1. (Моґур) Василь Грималюк; 2. (Тюдик) Іван Сорич; 3.Василь Вепрійчук; 4.(Крутило) Петро Сорюк; 5. (Гурдус) Василь Ілюк. 1962 р.

 

Василь Ілюк та Іван Сорич – майбутні майстри Гуцульської музики. 1963 р.

 

Була у Василя і заповітна мрія вступити до музичного училища, та все таки батько переконав хлопця змінити своє рішення і залишитися вдома допомагати по господарству. З створеною капелою скрипаль почав грати весілля та інші святкування і здобувши авторитет став визнаним музикантом. Співочий голос яворової скрипки, королеви і володарки його душі, став частиною життя молодого музиканта. Василь часто ловив себе на думці, що скрипка наче уростає у його серце, музика будоражить кров і розтікається по тілу оксамитовою хвилею тепла, наповнюючи радістю і щастям кожну клітину. Навіть у запальних танцях, коли все весілля тупотіло, сміялося і співало, скрипка в руках музиканта не піддавалася гамірливій утісі. ЇЇ голос, ніжний мов весняний ранок, чистий як сльоза, непорочний як сніги білі, захоплював у чарівну музичну подорож таємничими гірськими полонинами і лісами, потоками і плаями, розбурхуючи фантазію, неповторною музичною гаммою підносив до небес. Такою є гра на скрипці Василя Ілюка. Після створення сім’ї, у досить молодому віці, у гуцульського музики народилося четверо дітей: Василина, Ганна, Василь і Дмитро. Скрипаль тішився з того, що його музичний дар успадкували діти, а особливо наймолодший Дмитро. Багато зусиль доклав батько, щоб син отримав музичну освіту, та міг розвивати свій талант. І не помилився, дарований Богом талант і здобута музична освіта відрізняють сина серед інших скрипалів.

Колідники з с. Голови на зустрічі з народною артисткою України Марією Стеф’юк – та поетесою (гуцулкою) Марією Влад. Скрипка Василь Ілюк. М. Київ. 1989 р.

 

 Свій життєвий шлях Василь Дмитрович присвятив збереженню народної гуцульської музики і культури. Радував глядачів талановитою грою на скрипці  на Гуцульських фестивалях, конкурсах, різних святкуваннях. З своєю капелою у складі: Василь Ілюк –скрипаль, Могорук Петро Петрович (Петруник), Кікінчук Василь Васильович –цимбалісти, Кікінчук Андрій Дмитрович-сопілка, саксафон, Шарабуряк Василь Павлович- труба, Прокопишин Ярослав Федорович – баян, Маляр Петро Іванович, Мойсейчук Іван Васильович – клавіші, музикували більше 20 років і зажили доброї слави хороших професіональних музикантів. Були у скрипаля і свої учні музиканти, яких він  навчав гри на скрипці.

Село Верхній  Ясенів. Капела Василя Ілюка. 2004 рік.

 

Батько і син Василь Ілюк та Дмитро Ілюк

 

   У житті Василь Дмитрович –людина чуйного серця, щедрої багатогранної душі, любить у всьому дотримуватись точності, як у грі на скрипці. Йому притаманна вроджена скромність, щирість і дотепність. Самодіяльний музикант мудрий і цікавий співрозмовник, чудово знає гуцульський фольклор. Він вірить, що всі молоді таланти,з щирими і добрими серцями, будуть продовжувати та підтримувати розвиток гуцульської музики. Тоді і життя стане гармонійним і зазвучить піснею.

Краєзнавці Юрій Ватуйчак та Іван Коляджин

 

Категорія: Новини Галицької Гуцульщини | Переглядів: 215 | Додав: Tall_Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0