Як відомо кожна дівчина мріє вдало вийти заміж, створити сім’ю і народити дітей, але чи всім відомо як цього досягнути і знайти собі гідного партнера. Такі питання завжди хвилювали юних дівчат, які живуть на території Гуцульського краю. І ось за допомогою вивчення громадської думки старших одружених жінок, що мають дітей і зразкових чоловіків мені вдалося виокремити деякі гуцульські обряди, традиції, які сприяють швидкому здійсненню бажання вийти заміж молодої дівчини.

   Перший обряд широко відомий, як серед дівчат гуцульського краю, так і тих, що проживають в інших регіонах – зловити весільний букет молодої.  На кожному Гуцульському весіллі є традиція кидання нареченою букету молодим, незаміжнім дівчатам і та яка перша зловить в найближчий час стане дружиною. Цей обряд є широко відомим і в багатьох випадках досить дієвим, тому що справді багато дівчат вийшли заміж після того як спіймали букет молодої.

   Наступним обрядом яким зі мною поділилося старше покоління жінок – повісити китицю з грудей на прикріплене в яблуні деревце із штучних квітів. Під час весілля у кожної дружки і дружби на грудях знаходиться маленький букетик (китиця), який символізує найближчих подруг молодої і найкращих друзів молодого. Літні люди вважають, що якщо в останній день весілля коли деревце вивішують в яблуню, встигнути зняти китицю з грудей і причепити до нього, то така дівчина чи юнак більше ніколи не будуть запрошені на весілля у статусі дружби чи дружки, тому що самі в найближчий час стануть сім’янинами.

   Третій обряд стосується тільки жіночої половини і він мало відомий серед юних дівчат, про нього знають тільки наші старенькі бабусі, які багато пережили і вміють зберігати корінні гуцульські традиції. Він полягає в тому, що на перший день Зелених Свят потрібно придбати зелену красиву хустинку і дві свічки, піти до схід сонця у капличку із статуєю Пресвятої Богородиці, обгорнути Її хустинкою, запалити свічки і щиро помолитися за добру долю. Дівчині, яка правильно виконала всі поставлені умови даного обряду передбачають швидке заміжжя. Також її майбутній чоловік буде на думку людей вихованим, турботливим і люблячим, ніколи не буде піднімати руки на свою обраницю і не матиме шкідливих звичок.

   Четверта традиція людям, що проживають в нашій місцевості добре відома. Вона полягає в тому, що коли несуть весільне деревце і з нього впаде хоча б одна квіточка, той парубок чи юна дівчина, що підніме її  через незначний період часу сам(сама) вийде заміж(одружиться). Дуже цікава і древня традиція, яка була відома нашим дідусям і бабусям, але ми продовжуємо дотримуватися її й досі.

   Більших описаних обрядів і традицій здаються нам фантастикою, але старше покоління запевняє нас у дієвості цих методів, щоб вийти заміж молодій дівчині, яка в пошуках свого щастя майже втратила надію. На мою думку нам потрібно більше прислухатися до думок мудрих людей, які проживають в шлюбі десятки років, до глибокої старості, не знаючи про такі речі, як розлучення і зрада. Наші молоді люди забувають, що таке терпіння, спільне подолання життєвих труднощів і вірність своїй другій половинці. Статистика показує жахаючі цифри розлучень по Україні, багато людей втратило віру в справжню, щасливу сім’ю. Тому нехай описані мною вище обряди і традиції дають віру і надію молодим дівчатам Гуцульщини знайти своє щастя. І не забуваймо юні леді, що мріючи про ідеального чоловіка у шлюбі, нам самим іноді варто замислитися чи гідні будемо ми бути його обраницею, вірною дружиною на все життя.

Практичний психолог      Опрук Світлана