За сприяння  відомого діяча військової авіаційної служби в Україні, нашого земляка -гуцула з села Ільці Юрія Проданюка, заступник директора з наукової роботи НПП «Верховинський», голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк, начальник наукового відділу НПП «Верховинський», кандидат історичних наук Ярослав Зеленчук та старший науковий співробітника НПП «Верховинський», кандидата фізико-математичних наук, спеціаліст по дослідженню Гуцульщини методичного центру Верховинського районного відділу освіти Іван Зеленчук мали можливість з використанням військового вертольота під час проведення військових навчань на території Верховинського району провести обстеження з метою ефективного використання рекреаційно-туристичного потенціалу географічного центру Гуцульщини, яка за висловом Івана Франка та народної співанки «Про Гуцульщину» є названою столицею Гуцульщини.

         Пропонуємо переглянути фотографії про розміщення центру селища Верховина, окремих сіл  і присілків та неповторних краєвидів природних ландшафтів, а також  прочитати співанку написану на Гуцульському діалекті невідомим автором на початку XX сторіччя, що оспівує красоту  рідного Гуцульського краю.

Співанка про Гуцульщину

Послухайте, люди добрі, спочьитку до краю,

Бо я нашій Гуцульщині заспівати знаю.

Гуцульщина — невелика, та її розбили,

Три державі по ці войні її розділили:

Чех взьив собі в Закарпатю цілу Рахівщину,

 Поляк вхопив Галіцію, румун — Буковину.

Отут ціла Гуцульщина з пишним верьхами,

Зеленими царинками, буйними лісами.

 Дуже файна Гуцулія, послухайте, люди,

Добре собі уважьийте, ци то правда буде.

А може хто не повірит, я на то не вражу,

То най війде в наші гори, я їму покажу.

 Лиш найкраще віходити у Зелені свьита,

Тогди видно, шо у горах є краса велика.

Бо не пусто Гуцулія ці свьита свьиткує,

Така всюди і скрізь зелень, шо вес люд чарує.

Хочеш красу верьхів знати, війди в Кедроватий,

На Довбушів сідец сідай та й дивиси, брате.

ГІодивиси на Гаджіну, де орли літают,

Бо вни там дітий віводют, свої гнізда мают.

Ну а може ви не чули, шо то є за Шпиці?

А то, брате, такі скали, йик стовби ялиці.

Ци на сиглу подивиси — пишно віглідає,

Вна оленів і медведів у себе кохає.

Там з-за гори з овечками вівчьирь показавси,

Фівкнув собі та й в тилинку пишно розігравси.

А йик війшов ватаг з стаї, зачьив трембітати,

То не мож си наслухати та й налюбувати.

Та й не знаїш, шо слухати, на шо си дивити -

Ци на Кедро, ци на Шпиці? Як це всьо лишити?!

А йик верхи віглідают, варта си дивити,

Йик раненько зачинає сонечко сходити.

А йик війдеш на Говерлю, Боже милий, Боже!

Хто раз видів цисі гори, забути не може.

Полонинки, йик бервінок, і стрімкі потоки,

Так блищьиси, йик то злото, шумйи, йик лотоки..

Та вже доста, перестаю за верьхи співати,

Бо хотів би-м і про села пару слів сказати.

З Чорногори добре видно всі гуцульські села,

Так, йик цила Україна, й цьи земльи весела.

І столицу ту гуцульську — Жьиб'є — добре знаю,

Коли туди не прийшов би-м, співанки співаю.

Лишень наші Гуцулія ту ріжницю має:

Кожний хату там будує, де ґрунт посідає.

І всі хати побивані ґонтами, дошками,

Одни стоят по обочьих, а инчі ґрунями.

А за хатами городи, обкладені плотами

Й воринами вгороджені, а туди верьхами -

По ґруниках є толоки з малими лісами,

З смерековим все чигором і поточинами.

Розділені, йик ліжники, всьикими красками,

А хати всі обкружені пишними садами.

Сад зелений, а цвіт білий, червоний, усьикий,

А йик станеш-подивишси: Господи великий!

Не жьилував Господь світий та й природа-мати

Ні буйності, ані краси Гуцульщині дати.

Болит мене головочка, я головку звяжу,

А я у цій співаночці вірну правду кажу

 (співанка складена

невідомим автором після Першої світової війни).

Управа Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» висловлює щиру вдячність військовим льотчикам, які сприяли в проведенні експедиції.