20:13 Яку «калітку» в Європу майструють на Закарпатті? | |
Пізно ввечері отримав дзвінок від колеги з Ужгорода: «Відкрий сайт Закарпатської обласної ради і подивись інтерв’ю голови Михайла Рівіса. Будеш неприємно подивований». Відкрив. Подивився. На сайті облради 6 жовтня ц.р., о 11:51 з’явився анонс: «На запрошення відомого телеведучого інформаційно-публіцістичної програми «Акценти» ОДТРК «Тиса-1» Михайла Данканича черговим гостем студії став голова Закарпатської облради Михайло Рівіс». В ефірі програму показали 8 жовтня. Протягом 45 хвилин оговорювалися актуальні для краю питання, зокрема, розбудова Хуста – колишньої столиці Карпатської України, активна співпраця з Угорщиною, боротьба з контрабандою, питання децентралізації та об’єднання громад і нарешті про те, скільки коштів заклав уряд на розбудову автодоріг у Закарпатській області». Ось тут на 41-й хвилині посилюємо звук і вслухаємося у наступну сентенцію голови Закарпатської обласної ради Михайла Рівіса: «…якщо хоче центральний уряд бачити Закарпаття у складі України, то вони повинні не забувати про те, що Закарпаття існує!». Тричі прокручував відео й не йняв віри вухам: невже високопосадовець такого рівня, перша-друга особа в області дозволяє собі абсолютно відвертий шантаж? Та ні, помилки нема: дозволяє! Погрожує! Якщо хочете бачити сонячне Закарпаття у складі України, то… і далі за текстом. А якщо хтось не хоче? То куди пан Рівіс поведе Закарпаття? До Праги чи Братислави? Сумніваюсь. А, до Будепешта! О, там гарячі голови з «Йоббіка» будуть раді! Я вже писав про одіозного депутата Рахівської міської ради, який публічно поливав брудом Героя України, президента Августина Волошина, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах Однак це пересічний депутат, який й собі запраг сумнівної слави Герострата і вирішив попіаритися на святому для нас, українців, імені. Проте, тут – голова обласної ради, посадовець, який суттєво впливає на політичну ситуацію в краї, формує внутрішні і зовнішні вектори. З офіційного сайту Закарпатської облради: «Рівіс Михайло Михайлович народився 9 серпня 1970 року. Освіта вища, у 1993 році закінчив Львівський політехнічний інститут. У 2004 році закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста. Трудову діяльність розпочав інспектором Виноградівської митниці. З 1993 року по 2010 рік працював на різних ділянках роботи Виноградівської та Закарпатської митниці. Перебуваючи на державній службі, пройшов шлях від інспектора до заступника начальника Виноградівської митниці – начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил. З квітня 2010 року по листопад 2010 року працював на посаді начальника відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Виноградівської митниці. З листопада 2010 року по квітень 2014 року – перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Хустської міської ради. 8 квітня 2014 року призначений на посаду заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації. 1 грудня обраний на посаду голови Закарпатської обласної ради». Як бачимо, з 1993 року – на державній службі, родом з Хустського району, знаменитого на всю Україну своїм Красним Полем, звитягою Карпатської України та непохитним україноцентризмом. І раптом – абсолютно недержавницька за змістом сентенція державного службовця, публічної особи, політика, громадського діяча, керівника області, яка мені, закарпатцеві з діда-прадіда, бачиться форпостом, неприступною фортецею українства на крайньому заході нашої держави. Тут, у складних координатах пограниччя переплітаються, наче на знаменитій статуї Лаокоона, інтереси потужних геополітичних гравців світової політики, де наш одвічний ворог – Росія – через московських (формально – наших рідних, закарпатських) попів та політичне русинство послідовно вибудовує такий собі промосковський анклав, обіцяючи впливовим місцевим політикам президентство і прем’єрство в імовірній (для Кремля) державі Подкарпатська Русь, що мала би постати на уламках нині унітарної України, яку московіти не можуть знищити упродовж чотирьох століть. З міліціонера чи митника майже неможливо виплекати високоінтелектуального лідера загальноукраїнського масштабу… На чий млин ллє воду пан Рівіс? На жаль, не на наш, український. Свідомо це робить чи став інструментом у руках більш досвідчених політичних гравців? Покаже час… Однак, як кажуть в Одесі, політикам усіх рівнів варто навчитися «фільтрувати базар». А тепер щодо заголовка «Калітка» в Європу». Так в ефірі образно-порівняльно назвав моє рідне Закарпаття ведучий телаканалу «Тиса-1» Михайло Данканич. Дякую йому за подаровану метафору, він позбавив мене тривалого думання над заголовком. Шаную й ціную його журналістську працю і не дорікатиму телеведучому за допущений росіянізм «калітка» – в ефірі і не таке почуєш! Вже краще назвав би нашим закарпатським словом «капурка», себто хвіртка. Однак, сам того не бажаючи, тележурналіст підсвідомо окреслив надзвичайно важливу тему власне у наступній транскрипції: чи не стане Закарпаття московською «каліткою» в Європу? І чи не буде голова Закарпатської облради рипати нею за наказом Москви? Тільки виважені дії Михайла Ріваса дадуть відповіді на ці запитання… А може, ведучий мав на увазі не «калітку» а «калитку»? Українською мовою це – торбинка для грошей, гаманець. У минулому митник Рівіс, сподіваюся, ходить не з порожнім гаманцем, а повним грошей. Тільки, пане Михайле, при цьому не забувайте народну приказку: «У кого калитка товста, в того мова проста». Втім, у голови Рівіса й мова не дуже проста, якась закручена, з натяками, погрозами офіційному Києву. Так, пане Рівіс, підтримую вашу лінію на те, що уряд має однаково наповнювати дорожню калитку для Львівщини і Закарпаття. Добивайтеся цього разом з депутатами, губернатором і всією ОДА. Але, не сіючи зерна сепаратизму. P.S. До речі, слово «калитка» (лат. scrotum) має в українській мові ще одне значення – мошонка… Це ж що виходить? Ні, таки насмішили мене Рівіс з Данканичем… Олександр МАСЛЯНИК, | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |