Головна » 2017 » Червень » 14 » ГОВОРИТЬ ГУЦУЛЬСЬКИЙ СВІТ
09:22
ГОВОРИТЬ ГУЦУЛЬСЬКИЙ СВІТ

      Нещодавно нинішнього року в ПП «Писаний камінь» за фінансової підтримки Косівської районної ради та Івано-Франківської облдержадміністрації світ побачив Тлумачний словник гуцульських говірок укладача Петра Гавуки, ветерана журналістики з Косова.

       Це довідкове видання у твердій палітурці формату 70х100\16 обсягом 296 сторінок, рекомендовано до друку: Відділенням  «Філія Гуцульщина» Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії МОНМС України, Всеукраїнським товариством «Гуцульщина» ще 2015 року.

 

        Шановний читачу, сподіваюся, що маєте зацікавлення гуцульськими говірками – одними з найцікавіших і найархаїчніших говорів карпатської групи, що входять до піденно-західного наріччя української мови. На сьогоднішній день цей словник охоплює найбільше слів з діалектної лексики гуцулів і розрахований на широке коло читачів, мовознавців та учнівства, особливо з діалектного та літературного оточення. Багатьом словник нагадає призабуті слова материнської мови, що в певній мірі випали з ужитку, а багатьом полегшить читання художніх творів з гуцульським говором та сприйняття фольклору Гуцульщини через розуміння ментальності гуцулів. Словник не подає фонетичну транскрипцію, але зберігає фонетичну структуру слова та подає родовий відмінок. Також  тут вміщено глосарії окремих діалектизмів у творах художньої літератури.

       У цьому виданні, чого не було досі в словничках й об’ємних словниках, для зручного користування ним укладач згрупував висловлювання про рідну мову, найбільші релігійні свята, старі й теперішні назви значної частини населених пунктів, найбільш поширені жіночі та чоловічі імена, назви місяців за старим і новим стилями, дні тижня та чимало числівників і мір. А допитливих читачів різновікових груп зацікавлять тематичні добірки: «Влучно про книгу» та «Шєнуймо гуцулский діялєкт!». А ще зроблено спробу дати пояснення словам, пов’язаним з історичними фактами, Січовим стрілецтвом, боротьбою ОУН-УПА із ненависною Московією, лісосплавством, полонинською господаркою, специфікою будівництва різних споруд у гуцульському стилі, веденням  рільництва, садівництва, пасічництва, деревообробкою, кушнірством, ткацтвом і т. д. і т. п.

        З’яві на світ Тлумачного словника говору Гуцульщини передувала багаторічна клопітка робота ветерана праці, члена Національної спілки журналістів України, редактора літературно-мисьтецького і громадсько- суспільного часопису «Гуцули і Гуцульщина» (на громадських засадах) Петра Гавуки. Його, в 2010 році, нагороджено Золотою медаллю української журналістики.

       Укладач цього словника  в 2011 році дебютував із «Словничком поліграфічних термінів» у книжечці «Поборник праведного слова» /Упорядкування І. Мисюка.-Косів. Писаний камінь/. У 2012 році в складі редакційної ради він працював над випуском книги «До 100-річчя Монастирської церкви Різдва Івана Хрестителя. Сторінки історії церкви Гуцульщини» (Чернівці: Колір-Друк). І вже 2013-го року за його упорядкування у «Писаному Камені» вийшла в світ книжка «Уторопи: минуле і сьогодення» та 2016-го року – «Кухня Гуцульщини».

         Український письменник, драматург, етнограф Софрон Витвицький одним із перших виступив і як збирач гуцульської лексики.  – Гуцули таки використовують деякі оригінальні вислови, не зрозумілі тим, хто не знайомий з цим народом зблизька. Гуцули не мають словників своєї мови, а такі вислови можуть придатися мовознавцям чи іншим дослідникам, які візьмуться за вивчення цього народу… - так свого часу сказав Софрон Витвицький. Власне він слідом за Іваном Вагилевичем звертається до гуцульського діалекту, подає словник.

         А співець Гуцульщини Михайло Ломацький у «Легенді про Старовида та Старовіччину» застерігав: «Не пускайте в гори зайдів, бо вони їх споганять, ваше життя сплюгавлять, красу гір знищать. Будьте гірськими орлами, не дайте себе замінити в курей, що мали б для зайдів нести яєць! Не беріть від них нічого! Черпайте мудрість і силу з тих джерел, з яких пили воду життя ваші предки. Не шукайте нових джерел, бо в них найдете отруту для себе! Будуйте високі брами і міцні замки до них доробляйте, не пускайте в гори чужинців, бо вони вб’ють і знищать гордий дух ваших предків, що досі кріпив і силу вам давав! Бороніть ваші гори і все, що ваше, що вам у спадщині ваші предки залишили! Не спіть, а чувайте, бо горе вам буде!» -Письменник ніби відчував, - каже львівський літератор, редактор часопису «Ґрегіт» Олег Семенишин у передмові «Михайло Ломацький – співець Гуцульщини» до книги «У горах Карпатах», - що можуть настати гірші часи (що і сталося). Тому поспішав описати з фотографічною, фактографічною чи топонімічною точністю не тільки події, пов’язані з Гуцульщиною, а передусім ніби, «забальзамував» й те найдорожче для прийдешніх поколінь, що долинало до нас тисячі років незмінним – величавий код національного первня. Адже невдовзі з напливом сюди чужинців, приневолена Гуцульщина потроху пропадала, особливо з приходом большевії. Силоміць нав’язували нікчемство.»

         Цікаво, що на цю ж тему застерігав Олександр Барвінський у книзі «Історія України-Руси», випущеній ще 1904 року в Львівській друкарні Наукового Товариства імени Шевченка: «Ми …будемо знати як нам і нашим дітям треба жити, щоби не попадали в такі самі похибки, в те саме лихо, яке доводило ся переживати нашим батькам та дідам».

         З плином часу дійсно почали з’являтися менші й більші словники. До них треба віднести: «Пояснення деяких гуцульських слів» та «Деякі слова з гуцульської говірки» М.Ломацького, «Словничок діалектних слів» та «Словничок діалектизмів» Г.Хоткевича, «Словничок маловживаних слів» І.Сеньківа, «Словарець до всіх п’яти томів «Гуцульщини» В.Шухевича, «Словничок гуцульського діалекту» О.Манчука, «Словник гуцульських слів і виразів» М.Остромири, «Словник діалектних та малопоширених слів» М.Черемшини, «Словник діалектизмів» В.Сокіла, «Гуцульський словничок» Н.Кондряк, «Словник, у який варто зазирати» Ю.Юзича і Р.Коваля, «Словник гуцульських слів» Д.Сороханюка, «Словник діалектних слів та виразів» К.Смаля, «Словничок» Д.Павличка, «Пояснення слів» І.Франка, «Короткий гуцульський словничок» і «Пояснювання до слів гуцульської говірки» в книзі «Старовіцкі повісторькє» П.Плитки-Горицвіт, «Словничок» В.Курищука, «Тлумачний словник-жартівник» та «Словник вживаних діалектів»  Б.Радиша-Маринюка, «Словничок діалектизмів» М.Близнюка, два «Словнички гуцульського діалекту» (2008 і 2011) автора цієї передмови, «Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів» (2012) і «Словник місцевих слів Карпатського регіону: пояснення та походження слів» (2013) Д.Савчука, «Матеріали до словника гуцульських говірок: Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області» Ю.Піпаша і Б.Галаса.  

          Велику цінність мають словники «Гуцульські говірки. Короткий словник» /Відповідальний редактор Я Закревська/ Укладачі: Г.Гузар, Я.Закревська, У.Єдлінська, В.Зеленчук і Н.Хобзей, «Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району)» М.Лесюка, «Традиційне гуцульське пастухування» Т.Ястремської, «Тлумачний словничок гуцульських говірок Верховинського району Івано-Франківької області» /Упорядник Г.Гречук/, розмовник «Ану», «Гуцульська говірка – українською, польською, російською» /Упорядники: Я.Зеленчук, О.Рибарук/, «Гуцульські світи. Лексикон» Н.Хобзей, Т.Ястремської, О.Сімович і Г.Дидик-Меуш, «Словник гуцульських говірок Річки та Яворова: у 4-х книгах» М.Астаф’євої і Г.Воронич, «Словник гуцульського говору в Закарпатті» І.Жеґуца та Ю.Піпаша, «Скарби гуцульського говору: Березови» М.Негрича.

         Вивчення гуцульських говірок, їх походження й причини, їх межі в контексті досліджень історії заселення Гуцульщини – продовжуються.          

         Підраховано і прогнозовано, що із 6500 живих мов до кінця століття може щезнути половина, якщо не вжити негайних заходів до їхнього порятунку. Кожні два тижні на земній кулі вмирає одна мова. За класифікацією ЮНЕСКО до списку зникаючих увійшла навіть білоруська – мова сусідньої країни. Її активно поглинає російська. За висновками вчених причинами вимирання мов є глобалізаційні процеси та міграція населення. В СРСР головною причиною стала імперська політика винищування іншомовності через нав’язування російської мови. Молодь засвоює і, зрештою, вибирає мову спілкування в школі, вузі, мову з телебачення... Від насильного зросійщення дуже втратила українська мова, але період радянщини особливої шкоди наніс гуцульському діалектові як цілісній системі, відверто зневажаючи його. Неймовірна щемкість стискає душу від того, що успадкавана з діда-прадіда солодка бесіда принижена і сьогодні продовжує розчинятися в домінуючій українській мові. Звичайно, так збагачується кровоообіг загальнонародної культури, але розмивається духовне середовище гуцулів, втрачаються рідні культурні інстинкти (не дивно, що гуцули в порівняно більшій ізоляції на території Румунії повніше зберегли первісну гуцульську мову та вимову). Насправді ж наша говірка має дуже багато колоритних слів та висловів, значно промовистіших, ніж відповідники в українській літературній мові. Зрештою, говірка ховає в собі спадщину саме гуцульського світосприймання.

       Є твердження науковців: аби мова передавалася з покоління в покоління, потрібно принаймні сто тисяч людей її носіїв. Є й твердження експертів, що не кількість користувачів мовою вирішують її долю, а усе залежить від обставин, мотивації самих її носіїв та мотивації влади щодо підтримки етнічної та національної тотожності. Головне для мови – громадське зацікавлення в ній і, як наслідок, жива присутність її в громадському житті.

       Зникаючі мови можна відродити й повернути до повсякденного вжитку. Для цього потрібно забезпечити умови їх подальшого існування. Найуспішніший приклад такої діяльності є іврит – відроджена давньоєврейська мова, що була мертвою упродовж двох тисячоліть, а зараз є офіційною мовою Ізраїлю.

        Вразливість гуцульського говору закликає відштовхнутися від досліджень лексики, історичних та етимологічних довідок до дійових кроків щодо його практичного впровадження.

        …Здавалось, ось ще одна «периферійна» мова, яких сотнями знав (і забув!) цивілізований світ, ще одна чергова доля її подібної малопрактичності, на яку навалилася невмолима асиміляція… Але прослідкуйте за оптимістичним умовислідом поета Василя Герасим’юка в післяслові «І берег, і повінь, або дежавю Василя Шкургана» до книжки «Ади жию»:

         «Виявляється, що гострий гуцульський говір навіть дуже добре надається для того, аби художньо зафіксувати наприкінці першого десятиліття третього тисячоліття жорстку аритмію нашого часу в нашому світі і нашого світу в нашому часі. Для ословлення («були часи гірші, а підліших не було» - стало штампом) не вистачає слів, хоч додаємо до нашої лексики багато чого з різноманітного чужого інструментарію – аж до суржика, до фєні і того, що кров’ю чи хоч би фарбою пишеться на парканах, але… Ритмомелодика часу залишається невловною. Попри все те. Попри всі наші постмодерні устремління.

         Тож повторюю, виявляється, непричесаний гуцульський діалект надається для художньої фіксації і нашого часу. Слова, які навіть для багатьох верховинців і в двадцятому столітті безнадійно відгонили архаїкою, у двадцять першому наче ожили. Посвіжіли, стали такими, як у ті дні, коли виникли і світилися, «наладовані енергією» (Євген Маланюк).»

         Саме так: йдеться не просто про окремішне спілкування двох-трьох осіб (останніх носіїв) на краєчку світу… За переконанням того ж Герасим’юка «Цінніше, що між мовою і життям ще не зовсім вивчені стосунки… Старосвітська гуцульська лексика (з морфологією і навіть синтаксисом) повнокровно озвучує теперішній час. …Вона живе попри все!»

       Максим Рильський одного разу сказав: «Не бійтеся заглядати у словник…» Ця настанова сьогодні, в часі повернення народу лицем до рідної мови, до її витоків і джерел, актуальна як ніколи і залишиться повчальною в майбутньому. Без преребільшення скажу, що всі ці  й інші словники, які не згадано в переліку,  - то велика скриня гуцульського говору. Впевнений, що до неї будуть заглядати нові покоління українців з різних куточків нашої держави та світу аби ближче запізнатися з минулою та сучасною Гуцульщиною, аби ліпше розгледіти її майбутню привабливість. Без сумніву з ретельнішою увагою до них віднесуться близько пів мільйона жителів українських і румунських Карпат, усвідомлюючи, що зі всього унікального у них найдорожчою є неповторна мова, котра найповніше відображає і творить гуцульську самоідентичність. Все решта з побуту і культури – лишень додається.

 

                                                                           Василь Шкурган,

                                                                           член НСПУ, лауреат літературної премії

                                                                           «Князь роси» ім. Тараса Мельничука.    

 

Категорія: Новини Галицької Гуцульщини | Переглядів: 640 | Додав: Tall_Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0