Ім’я Миколи Домашевського знайоме гуцулам країн Європи і Америки. Воно освячене великою любов’ю до Гуцульщини і рідного села Микуличина, позначеного невсипущою працею на ниві історії та етнографії гуцульського етносу.

         Доктор філологічних наук, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка Федір Погребенник із захопленням писав про тритомну «Історію Гуцульщини» Миколи Домашевського: «…можна лише висловити подив, як в умовах еміграції, без доступу до багатьох материкових джерел могла побачити світ ця вагома джерелознавчою базою праця, що має своє науково-творче обличчя, широким засягом охоплює історію краю, його багату духовну культуру, торкається як героїчних, так і трагічних сторінок боротьби українців за незалежність України».

         Микола Домашевський, людина високого духу, невтомний ратай на ниві гуцульщинознавства народився 17 жовтня 1925 року в селі Микуличині (нині Яремчанської міськради) серед незрівнянно багатої красою природи і Божою ласкою обдарованих людей. Його батько, Василь Домашевський, був війтом (головою управи) Микуличина, членом Надвірнянського повітового комітету Радикальної партії. У гостинному домі Домашевських свого часу бували такі громадські діячі як посол до польського сейму П. Шекерик-Доників, сотник Гуцульської сотні УСС Гриць Голинський, член повітового комітету Радикальної партії в Яблуневі, вояк УГА Іван Кузич шляхетського гербу Сас.

         Великий патріот України Василь Домашевський загинув у грізному лихолітті Другої світової війни, а його дружина Євдокія з п’ятьма малолітніми дітьми емігрувала до США. Микола Домашевський студіював в Українському Вільному університеті, згодом у США — у Лайова й Рузвельт університетах. 1979-го року отримав науковий ступінь доктора економічних наук у Кенсінгтонському університеті (США).

         Гуцульське коріння давало наснагу, терпіння і витривалість на непростій життєвій дорозі молодого науковця, а Гуцульщина завжди була для нього потужним магнітом. Микола Домашевський організував у Чикаго гуцульське товариство «Чорногора» (з 1965 р.), став головою Гуцульського дослідного Інституту (з 1968 р.), засновником і членом управи Гуцульської ради (1966-1970 рр.), засновником і членом управи Конференції гуцульських товариств Америки і Канади (з 1971 року). Щирим соратником і помічником пана Миколи завжди була дружина Катерина, донька Юлії і Миколи Гаврилків, за фахом філолог.

         Микола Домашевський заснував і редагував ілюстрований квартальний журнал «Гуцулія», який видавало гуцульське товариство «Чорногора» в Чикаго. Дуже цікавими були його статті в цьому часописі, зокрема, «Як гуцул-радикал врятував катедру», «Накриття голови на Гуцульщині», «Великодні звичаї на Гуцульщині», «Гуцульський побут у творчості Марка Черемшини», «На все буває свій час» (про курси «роверистів» у Микуличині) та ін.

         Справжнім сподвижництвом Миколи Домашевського стало видання трьох томів «Історії Гуцульщини» в Чикаго, де зібрано відомості про історію міст і сіл Гуцульщини, видатних діячів краю, є розлогі дослідження про матеріальну і духовну культуру гуцулів, народні традиції та звичаї гуцульського етносу. Із здобуттям Україною незалежності Микола Домашевський приїжджає на батьківську землю і організовує науковців-гуцульщинознавців для підготовки матеріалів, які лягли в основу четвертого, п’ятого і шостого томів «Історії Гуцульщини». Він редагує ці книги і видає власним коштом у видавництві «Логос» Львівського музею історії релігії.

         Микола Домашевський був дійсним членом Української вільної академії наук у Канаді, об’єднання славістів США і Канади, членом Контрольної комісії товариства «Самопоміч», членом комісії стипендійного фонду ім. Івана Франка у США, членом етнічного комітету з виборів кандидата на президента США Джиммі Картера та ін.

         Ім’я Миколи Домашевського занесено до таких видань-покажчиків: «Українці у Північній Америці» (США), «Енциклопедичний словник етнічних часописів і журналів» (США), «Словник членів славістів» (США), «Словник членів славістів Канади» (Канада), «Гуцульський літературний словник» (Україна), «Дослідники та краєзнавці Гуцульщини» (Україна).

         Микола Домашевський надавав консультативну допомогу під час створення Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», був учасником багатьох Гуцульських фестивалів та наукових конференцій на Гуцульщині, починаючи з 1993 року. Та найбільше під час відвідин України його приваблювала колиска незабутнього дитинства — рідне село Микуличин. Тут він ходив знайомими до болю стежками, спілкувався з краянами, особливо молоддю — учнями Микуличинської ЗОШ І-ІІІ ст., а ще передав до бібліотеки декілька комп’ютерів, цінні книжки і часописи США, фінансував ремонт цього закладу культури.

         Сімнадцятого грудня 2010 року у м. Чикаго (США) перестало битися серце палкого патріота Гуцульщини, доктора економічних наук, відомого історика і громадського діяча гуцульської діаспори, голови Гуцульського дослідного інституту, головного редактора шеститомного видання «Історія Гуцульщини» та ілюстрованого журналу «Гуцулія» Миколи Домашевського.

         Комітет з ушанування пам’яті Миколи Домашевського на Яремчанщині пропонує:

         - назвати вулицю в селі Микуличині іменем славного краянина;

         - створити меморіальну кімнату в новозбудованому приміщенні Будинку культури с. Микуличина;

         - спорудити погруддя Миколі Домашевському в рідному селі;

         - встановити премію ім. М. Домашевського для творчих людей Яремчанщини;

         - організувати наукову конференцію в м. Яремчі, присвячену М. Домашевському;

         - видати збірник статей Миколи Домашевського, які свого часу друкувалися в часописах США;

         - присвоїти ім’я славного краянина Микуличинській сільській бібліотеці №1 філіалу Яремчанської ЦБС.

         Пам’ять про Миколу Домашевського — видатного працелюба, патріота Гуцульщини і України, енергійного громадського діяча, науковця, ревного популяризатора історії і культури Карпатського краю повинна бути гідно вшанована.

Світлана ФЛИС,

ст. наук. співробітник Музею етнографії та екології

Карпатського краю м. Яремче,

лауреат премії ім. В. Полєка, член НСКУ, НСЖУ.