У Карпатах розпочнеться сезон масового збору чорниці. На деяких полянах уже чимало чорних ягід, які збирають  та продають, але  збирати їх непросто, для цього використовують спеціальні прилади, які гуцули називають чесницями або гребінками.

 Їх купляють переважно на базарах в Чернівцях, Косові та Коломиї. Зрідка виготовляють самі. Тепер добрих майстрів, які би вміли за всім прадідівськими правилами зробити «гребінець» для кущиків чорниць, майже немає. «Адже купити це значно легше, можна не морочити собі голови майструванням ще й у пору, коли треба разом з родиною ходити по горах, збирати ягоди, шукати добрих і грошовитих прекупників або самим продавати афини (гуцульська назва чорниці—авт.)»,--сердиться 60-річний верховинський майстер Іван Масюк.

Чоловік  ще з дитинства робить і продає чесниці. Їх робили й іванів дід  і батько, робить брат Олекса, який живе на Буковині. «Якщо в газди з правильного місця руки ростуть, то за кілька годин «гребінець» він можна зробити,--каже пан Масюк.—Він складається із трьох частин,які легко складе навіть хлопчак. Це денці, кришка, тримач та зубці. Основа може бути або з листияних порід дерева або з фанери. З останнього матеріалу робти не варто, бо така чесниця прослужить лише кілька років, а дерев’яну ви ще й онукам у спадок передасте. зате фанерний гребінець легший, їх роблять для дітей».

За кілька хвилин майстер вирізає коло, потім ділить його навпіл. Виходить щось схоже на заслонку до давньої сільської печі. Усе це розміром  10 на 15 сантиметрів. Є і більші від 20 до 25. До «заслонки» прибиває боковинки заввишки 10 сантиметрів, сверлить дірку, вкладає на верхній частині боковини ручку, або було зручно тримати гребінця. Згодом розпочинається найголовніше—вставляння дротів. У передній частині дна пан Іван невеличкі сверлить  тонесеньким сверлом ма-а-алесенькі дірочки. Вжик! І міцний сталевий дротик, який ще й має добре пружинити, аби чорниця не розліталася. «Уже зробимо афинам «зачіски»,--жартує гуцул, розмахуючи вгору-вниз щойно змайстрованою чесницею та слухаючи, як дзвенять дротики.

Кількість дротиків треба розраховувати. Робити так, аби між ними не пролазила чорниця. А вона ж маленька. Відстань між ними має бути не менше півсантиметра. На такій чесниці, яку зробив верховинський майстер, більше 30 дротиків. У більших—все пропорційно до розмірів. Довжина «зубчиків» від 5 до 10 сантиметрів. Із довшими працювати вже незручно. «Коли ви заходити із такою чесницею у афинник, то де полегшуєте собі роботу, адже стояти майже на колінах та збирати по ягідці-дві довго не можна. А чесинцю можна підставити її під кущ,--навчає як правильно користуватися його «інструментом» пан Іван.-- Потім піднімаєте її догори по кущі, ніби довге волосся знизу розчісуєте, листочки опадають, а ягоди від зубчиків котяться на дерев’яне дно. Тепер лише встигайте вкидати у відро чи плетені спеціальні кошики для афин».

За день, якщо не лінуватися, з чесницею бувалі збирачі чорниці можуть «начесати» до 30–35 кілограмів ягід і добряче заробити. Селяни та їхні родичі з міст, які приїжджають на збір пахучих гірських ягід за сезон мають по кілька тисяч гривень. А чесниці коштують від 50 до 150 гривець. Ціна залежить від розміру та пружності дротів. Щоправді тепер  чорничні гребінці продають і пластмасові і металеві. Але їх майстер Іван не радить навіть в руки брати, адже нерідко від них в ягід навіть запах не такий.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Фото з архіву