20 серпня виповнилося б 80 років видатному поетові лауреатові Шевченківської премії нашому земляку Тарасові Мельничуку, якби, зламаний хворобами, бездомний і самотій, цей вічний бунтівник не покинув світ. Це про його творчість так висловився Микола Вінграновський: «У човен сучасної української поезії сів веслувальник, що кинув виклик Дев’ятому валу». А Ніна Гнатюк: «…Тарасові вірші нагадують кардіограму серця: тільки вершини і низини». Або вислів Івана Андрусяка: «Коли читаєш поезію Т.Мельничука, душу заполонює якесь дивне, незнане почуття, своєрідний сплав болю і ніжності, і починаєш розуміти, що справді доля поета — це доля народу: в обездоленого народу — бездонна поезія». І подібних оцінок відомих людей про Князя Роси чимало. Нагадаймо собі основні віхи його непересічного життя…

Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1938 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області. Після закінчення десятирічки Тарас Мельничук працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі — в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у Радянській армії.

1958 року вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі покинув навчання і поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату, далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю.

1964 року Тарас Мельничук поновився в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство. Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська.

 1967 року у видавництві «Карпати» вийшла його перша збірка віршів «Несімо любов планеті». Цього ж року він вступив на заочне відділення Московського літературного інституту.

Здав рукопис збірки віршів «Чага» у видавництва «Карпати» та «Радянський письменник», що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року, тобто в часі масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975-го. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки.

 Квітень 1979: через спровокований КДБ інцидент, за «вчинення опору працівникові міліції» (а насправді за антирадянську діяльність) Тарас Мельничук був арештований на 4 роки. Далі — кілька років адміністративного нагляду, поневіряння в пошуках роботи.

1982 року у видавництві «Смолоскип» в Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів «Із-за ґрат». Авторитетного поета Мельничука на рік було запроторено до психлікарні в Підмихайлівцях, звільнено лише 27 квітня 1986, одразу після Чорнобильської аварії. Поету повідомили, що на нього тоді готувалося нове ув'язнення, але увагу радянських спецорганів було відвернуто техногенною катастрофою.

1990 року вийшли збірки «Строфи із Голгофи» (Велика Британія) та «Князь роси» (Київ, видавництво «Молодь»). Цього ж року Тарас Мельничук вступив до Спілки письменників України а через два роки за книжку «Князь роси» — удостоєний Державної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Останні роки прожив у Коломиї. 1994 року завдяки друзям поета у Коломийській друкарні ім. Шухевича побачила світ збірка поезій «Чага».

Тарас Мельничук відійшов у вічність 29 березня 1995 року. Похований на місці рідного обійстя в Уторопах.

У день поетового вісімдесятиліття на могилі в с. Уторопи  де похований Тарас Мельничук,  відправлено панахиду, а в Косівському районному Будинку культури відбувся урочистий пам’ятний захід. за участю письменників та гостей з Києва, Чернівців, Івано-Франківська, Вижниці, Косова, Верховини, Делятина, Яблунова та Кут.

 Із спогадами  виступили  Василь Герасим’юк – поет, лауреат Національної премії ім. Шевченка, Євген Баран – критик, голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ, Ярослав Ткачівський – секретар НСПУ, головний редактор журналу “Перевал», Василь Шкурган- голова Косівської організації спілки письменників України, Богдан Радиш- письменник та громадський діяч, Павло Ванжурак -голова Косівської районної ради та багато інших гостей.

Голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк привітав учасників зустрічі та висловив щиру вдячність організаторам заходу Івано-Франківській обласній спілці  та Косівській первинній органзації письменників України, представникам Косівської районної ради та райдержадміністрації, всім хто  взяв участь у святі пам’яті Тараса Мельничука, який у своїй творчості прославляв високий дух гуцулів в боротьбі за незалежність України.

З нагоди пам’ятної дати – 80-річчя  Тараса Мельничука нагороджено (посмертно) найвищою нагородою Товариства, «Медаллю за особливі заслуги перед «Гуцульщиною», яка  буде урочисто передана на зберігання в почесний музей пам’яті  поета, в селі Уторопи Косівського району.