Зроби мені, боднарю, пасковець

У селах Прикарпаття вже готуються до Великодня. Народні майстри з Гуцульщини роблять пасковці.

…Навколо гори, ошатні людські будиночки, річка, смереки, словом земля дарована Богом. Тут привітні люди, яких на Гуцульщині ніколи не бракувало. У гостинній господі  Параски та Романа Бойчуків про давній великодній атрибут готові розповідати багато. На Великдень, усі звикли, що паску в кошиках святять, рушничками прикривають. А в деяких гуцульських селах прадідівський звичай залишився: паску несуть святити в пасковці. «А що це таке?»,-- запитую в поважного гуцула. І чоловік виносить мені  круглу, дерев’яну, ззовні  схожу на маленькі відерця ємність. Виріб прикрашений випаленими візерунками.

«Це і є пасковець,--усміхається пан Роман.—Що, не чекали побачити такий «великодній кошик!». Далі майстровитий гуцул розповідає як   виготовити пасковець. «Треба взяти з десяток сухих смерекових та сливових дощечок. Останні дають темний колір,--дзвінки голосом, ніби повчає чоловік.-- Дощечки  укладають вертикально до круглого дна, таким чином збираючи наче бочечку, та  затискують дерев’яними обручами. Ці обручі  роблять з ясеня, а ручку - із верби». На  один виріб вправний гуцульський майстер тратить не більше дня. Але працювати треба довго й ретельно.

«А вже на другий день за допомогою спеціальних металевих писаків, розжарених у вогні, випалють візерунки: зигзаги, ромби,кола,цяточки,--пояснює Роман Бойчук. –Але найбільше на пасковцях—сонячних знаків. Бо всередині паска, як сонце, і на пасковці—десятки маленьких сонць. Та й назва села Космач» перекладається як «келія сонця». Тому тут все нагадує живодайне світило: яскраві вишивки,  хустки на головах  чарівних гуцулок і сонячні знаки на пасковцях. Уже сучасний варіант пасковця відрізняється від давнього тим, що навколо можуть його прикращати дрібненькі дерев’яні дзвіночки, які, щоправда, не дзвонять. Також його можна прикраситри інкрустацією бісером, лелітками, металом та навіть соломою.

 У такі «вічні» (можуть простояти кілька століть—авт.) пасковці лише на  Великдень  складають усе, що мають святити  та несуть до церкви. А зверху на давніх пасковцях є ще й кришечки, щоб усе акуратно накрити, та два відділення: в одному є свячене для членів родини, в іншому так звана «дорійна паска» для худоби, яку на Гуцульщині дуже шанують. У сучасних таких відділень немає, просто вони нагадуть дерев’яні кошики. Роблять пасковці лише у Карпатах, але тепер вироби «мандрують» Україною. Десятки пасковців вивозять у східні та центральні області держави, де вони стають справжньою дивовижею.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Фото з архіву Романа БОЙЧУКА

Матеріали видавництва " Експрес"