Гаївки водити—хвороби згубити

В перші дні після Великодня, і подекуди аж до Зелених свят лунають веснянки і гаївки. Відроджуються прадавні пісні й забавлянки, якими наші пращури не тільки природу прославляли, на добрий урожай заворожували, а й здоров’я собі додавали. Адже весняні пісні та обрядодіяння мають ще й оздоровчу силу.

«У весняних піснях наші предки віками закладали всю мудрість та практичний досвід поколінь,-каже прикарпатський психолог Леся Вільшук.-- Йдеться, насамперед, про місце й час виконання цих пісень. Як правило, весняні хороводи водили переважно біля церкви, на вигоні чи біля річки, тобто в енергетично чистих місцях. Навіть саме перебування тут уже налаштовує організм на певні хвилі оздоровлення. Додає сили запах весняної трави, сонячні промені і чисте повітря».

 Усі весняні танці можна розділити на дві групи: повільні та динамічні. Водіння плавних колових хороводів за рухом сонця та проти нього, повільне сплетення рук заспокоюють виснажений від зими та холодів організм, впускають у нього енергію сонця. Адже першопочатково весняні хороводи символізували прикликання сонця і тепла, і форма хороводу—коло—це своєрідне сонце. Окрім того, це ще й своєрідна дихальна гімнастика. Людина ніби зливається з природою. Колові рухи зі сплетенням рук та плавне дихання часто застосовують у різноманітних оздоровчих східних практиках.

Динамічні веснянки та гаївки — навпаки виводять тіло із «сонного стану», дають можливість організмові стрепенутися, підсилити імунітет та боротися із підступами недуг. Підскоки, присідання, біг, різкі рухи руками й ногами, при імітації сільськогосподарських робіт — своєрідна зарядка. А чергування повільних та жвавих танців дозволяє увійти організму в новий ритм. Не слід забувати й про суспільну функцію веснянок та гаївок. Їхнє спільне виконання віками гуртувало громаду, родину, мирило ворогів. Люди у святковий час відчували себе єдиним цілим з природою та тими, що стояли поруч в хороводі.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Фото Сабіни РУЖИЦЬКОЇ

Матеріали видавництва " Експрес"