До рахманів на Великдень

Як данину давніми дохристиянським віруванням через два тижні після Великодня жителі карпатських гірських сіл святкують ще один — Рахманський.

Його історія та святкування покриті пилом віків, проте  карпатські  горяни сотні років відзначають два Великодні.  Хто ж такі оці таємничі рахмани, де вони живуть та звідки взялися у гуцульських селах запитуємо етнографа Марію Гуменюк

--У далекому підземному царстві живуть найправедніші ченці - рахмани. Все життя вони тільки моляться й постять за наші гріхи і провини. Може, це завдяки їхнім проханням Господь ще тримає нас на світі. Рахмани настільки праведні, що в них навіть немає часу. Вони не знають, коли який день і година, а тому ми маємо сповістити їх, коли ж то на землі святий Великдень» - так сказано в гуцульських легендах, розповідає знавець народних традицій та обрядів з Івано-Франківська.

 Дослідники кажуть, що легендам про таємничих підземних праведників більше тисячі років. Одні вчені стверджують, що рахмани - це кімерійці, які є прапредками українців, що переселилися в Індію. Інші дослідники протоісторії вважають, що рахмани – це не хто інший як брахмани - індо-арійські жреці. Отож, так чи інакше це наші предки, про яких збереглися навіть писемні згадки. Так, у давньоруському літописі “Повість минулих літ” сказано, що на далеких островах живуть “врахмани”, які “не творять ніякої злоби”.

- Якщо легенда про наших предків має таке давнє походження і стосується, напевно, не тільки гуцулів, то чому рахманський Великдень святкують тільки в Карпатах?

- Ще в ХІХ столітті це свято було поширене на Львівщині, Київщині Полтавщині, Черкащині. Проте, на жаль, ми багато чого втратили.
наразі ще чимало людей вважають символічним обміном інформацією з духами пращурів.

--Чи збереглися на Гуцульщині якісь особливі обрядодійства під час святкування Рахманського Великодня?

-- На Рахманський Великдень уникають важкої фізичної роботи. А карпатські старожили й донині після Світлого вівторка знову постять аж до цього свята предків. Окрім того, на шкаралупі від писанки, яку кидають в ріку для рахманів, обов’язково має бути знак нескінченної дороги. Бо, якщо такого знаку не буде, шкаралупа не допливе до дивного острова і не перетвориться в свячене яйце, а рахмани не дізнаються про Великдень і не розговляться. Тоді може настати кінець світу. Отримавши великодні знаки від земних родичів, рахмани на радощах дзвонять у дзвони, які можна почути, вийшовши на вершину найвищих гір і припавши вухом до землі. Але почути дзвони благочестивих родичів можуть тільки чесні і добрі люди, бо для грішників земля німує.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Матеріали видавництва " Експрес"