| Головна » Статті » Історія Гуцульщини |
Видання “Микола Сеньковський. Карпатські листівки 1925–1932” здійснено у рамках проекту “Тіні забутих предків. Виставка”.  Микола Сеньковський. Крісло Довбуша на верхах «Синиці» в Жаб’є, 1930
У рамках проекту «Тіні забутих предків. Виставка» видавництво Артбук опублікувало книгу про карпатського фотографа початку ХХ століття «Микола Сеньковський. Карпатські листівки 1925–1932». Коли ми розпочали свої дослідження фільму «Тіні забутих предків», то знайомство з культурою Карпат було одним з першочергових завдань. А як тільки починаєш більше дізнаватися, хто ж такі є гуцули, листівки українського фотографа початку ХХ століття Миколи Сеньковського оминути просто неможливо.
Микола Сеньковський. Ворохта, 1926 Етнографічні та історичні дані, які містяться у фотографіях, несуть у собі інформацію іншого роду, аніж текстові дослідження. Головним чином, це обумовлене специфікою візуальних образів, які виступають як відправні точки для майбутніх роздумів. Тому і листівки Сеньковскього стали певною основою для творчого та більш вільного пізнання Гуцульщини.
Фактично, у цих світлинах ми можемо реконструювати вагому частину карпатського світу. Акценти фотографа розставлені переважно на пейзажних, портретних та подекуди документальних зйомках. Що ж виноситься з творчих здобутків Сеньковського? Перш за все, уявлення про природу Карпат та, не менш важлива річ, процеси змін у її вигляді. Наприклад, наочно побачити, що на місці голих скель 20-х років зараз розташовуються ліси. А також відмітити, як індустріальні споруди, а саме мости, залізничні шляхи або тунелі, тільки починали прорізати краєвиди – і, як результат, пригортали до себе увагу місцевого населення.
Микола Сеньковський. Стара гуцулка, 1925 На фотографіях ми бачимо людей Гуцульщини у їхньому автентичному побуті 20-х та 30-х років. І побачити на світлинах тільки манеру одягу – найменше, що дозволяють листівки Сеньковського. За кожним персонажем стоїть своя унікальна історія, проте відтворити здалося лише кілька з них. Найвідомішою героїнею фотосерії «Гуцульські типи» стала стара гуцулка Чукутиха: по-перше, через те, що жінка набула слави непересічної співачки у багатьох карпатських селах, а по-друге, через здобуття знімком найвищої нагороди на фотоконкурсі в Парижі. Ще можна ідентифікувати дружину Сеньковського, місцеву вчительку Євгенію Поліщук, на листівці під назвою «Жаб’є. Гуцульська дітвора у школі». Доля Євгенії склалася достатньо трагічно: під час Другої світової жінка підтримала українське націоналістичне підпілля, через що 1945 року була заарештована радянською владою. Їй вдалося втекти з ув’язнення, але невдовзі Євгенія знову була затримана – під час перетину румунського кордону. Цього разу Сеньковській вже не вдалося звільнитися, датою смерті жінки вважається 1947 рік. Якщо продовжувати біографічні довідки, то життєвий шлях самого Миколи безслідно губиться у 1939 році.
Микола Сеньковський. Гуцульська дітвора в школі, 1930 Суттєво полегшують розуміння гуцульської культури зображення місцевих традицій та звичаїв. Фотографії зафіксували весільні та похоронні обряди, а також такі побутові сцени, як рибальство або їзду верхи. Ми змогли навіть доторкнутися до питання національної ідентифікації карпатського населення: одна з листівок Сеньковського демонструє пам’ятний знак Тарасу Шевченку, за яким ховається довга і цікава історія. Цей обеліск був найпершим пам’ятником Кобзареві (1862 року), біля нього збиралися гуцульські українці та оберігали його від різних зовнішніх факторів протягом майже півстоліття.
Микола Сеньковський. Гуцульський похорон, 1925 І от, зібравши усю цю інформацію з різноманітних джерел, стало зрозуміло – фотограф Микола Сеньковський фактично недосліджений, попри його вагомість для української культури. Завдяки колекції коломийського філокартиста Валерія Ковтуна було прийняте рішення видати першу книгу про творчість фотографа – «Микола Сеньковський. Карпатські листівки 1925–1932». Фотографії будуть також представлені в експозиції проекту «Тіні забутих предків. Виставка», який пройде у Львівському палаці мистецтв з 26 червня до 17 липня. Проте, це лише перші кроки у розумінні та популяризації культурного феномену Сеньковського. Фото з колекції Валерія Ковтуна Джерело: zaxid.net | |
| Переглядів: 542 | |
| Всього коментарів: 0 | |