Серед претендентів на Шевченківську премію у номінації Література, публіцистика, журналістика, видатний письменник, гуцул з Верховинщини (Кривополе) - Василь ПОРТЯК (книга «Охоронителі діви»).
суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові
Для українців, як для будь-якої іншої нації, мова – це дім життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий фундамент. Цілеспрямовано нав’язувана теза, мовляв, «какая разница, на каком языке говорить, – был бы хороший человек», в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м’якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує московську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови.
Ігнорування комунікативної функції української мови у законодавчій, виконавчій і судовій владах, в суспільно-громадських інституціях, в освітніх закладах усіх форм навчання неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо. Тобто всебічне функціонування української мови в усіх державних, суспільних інституціях, електронних засобах масової інформації є питанням життя або смерті української нації, національної держави, європейської української України. Адже однією з основних мотиваційних передумов війни Російської Федерації проти України є московсько-путінська політика захисту «русскоязычного населения».
П”ятеро вихідців з Гуцульщини нещодавно отримали нагороди з рук Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у день його 88-ліття. За заслуги у відродженні духовності та утвердженні Помісної Української Православної Церкви орденом святого Рівноапостольного князя Володимира відзначені (на фото зліва направо): Тарас Григорук - живописець та скульптор, член Національної спілки художників України, лауреат міжнародних художніх виставок, кавалер ордена Мистецтва та літератури (Франція), автор багатьох індивідуальних і колективних експозицій в Україні, Європі та за їх межами (родом з Косова); Володимир Гаюк – Заслужений працівник культури України, віце-голова Світового Християнського Конгресу, знаний релігієзнавець, історик, громадський діяч (родом з Косова); Володимир Звонар – меценат і громадський діяч, директор Львівської швейної фабрики, член СКТ «Гуцульщина» (родом з Ясіня); Олександр Масляник – письменник, редактор і видавець, Заслужений журналіст України, головний редактор жцрналу «Гражда», лауреат Міжнародних літературних премій імені Ірини Вільде та імені Володимира Винниченка, громадський діяч (родом з Рахова); Віктор Проданчук – художник-реставратор, брав участь у відновленні іконостасів «Золотоустого собору» та «Успенського собору» у Києві, унікальних старих хрестів у Львові, скульптур на храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла; під час Революції Гідності як волонтер став одним із засновників охоронної фірми "Варта-1", що патрулювала Львів та охороняла стратегічні об’єкти міста. Ряд робіт знаходиться в приватних колекціях України, Польщі, США, Канади, Німеччини, Бельгії, Чехії (навчався і працював у Косові).
Один із нагороджених зазначив на свої сторінці у Facebook: «Я греко-католик, однак з вдячністю і пошаною прийняв нагороду з рук видатного православного діяча, духовного і морального авторитета української нації. Яка сила духу у цій повній величі й мудрості Людині! З ним ми переможемо у багатовіковій війні з кровожерним і підступним сусідом – Московією! З ним наведемо лад у нашому спільному Храмі і попри зміїне сичання московитів, їх масштабні провокації, диверсії та підкупи таки об’єднаємося в єдину Помісну Українську Церкву Христову! Боже, бережи нам Філарета!».
9 січня 1924 року народився вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка Сергій Параджанов.
З Україною пов’язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні він створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі – 1957), "Перший парубок" (1958), "Українська рапсодія" (1961), "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з Анатолієм Слісаренком).
Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", відзнятого на Верховинщині.
Відзначаючи 93 роки з дня народження Сергія Параджанова, неодмінно згадуємо про те, що виповнилося 53 роки його головному фільму – "Тіні забутих предків". Стрічка принесла міжнародну славу не тільки режисерові, а й операторові Юрію Іллєнку, художникові Георгію Якутовичу, акторам Іванові Миколайчуку, Ларисі Кадочниковій, Тетяні Бестаєвій, пише ДТ.
"Тіні" отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21 країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
Управа Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» та Асоціація органів місцевого самоврядування, щиро вітає жителів Гуцульщини, наших приятелів в Україні та за кордоном з Новим роком та Різдвом Христовим!
Нехай з останніми хвилинами Старого року Вас покинуть турботи та негаразди, а Новий, 2017 рік принесе Вашим родинам духовне і матеріальне благополуччя, а в нашу рідну Україну мир та суспільну злагоду. Запорукою цього хай будуть прийдешні Різдвяні свята- вісники оновлення земного буття з Гуцульською колядою та Йорданською водою.
Бажаємо щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях вогонь віри, надії та любові!
Голова Всеукраїнського
товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк
Голова Асоціація органів місцевого
самоврядування регіону Гуцульщина Ярослав Кікінчук
