Із 30 серпня по 1 вересня у містечку Вижниця на Буковині проходив XXVI Міжнародний гуцульський фестиваль.

Закличним голосом трембіти, ритмами карпатських річок і синіх гір, різнобарв'ям народних строїв зустрів гостей XXVI Міжнародний гуцульський фестиваль, який відбувався з 30 серпня по 1 вересня у містечку Вижниця на Буковині.

На гостини до краян завітали понад 2 500 учасників фесту -- фольклористів, співаків і танцівників, трембітарів, коломийкарів, дизайнерів і народних майстрів та гостей із різних регіонів країни, а ще з Румунії, Польщі, Канади, США, Італії, Китаю, Латвії, Молдови.

Організатори фесту називають його «храмом гуцульської душі», гордої, мужньої і сильної, адже жити в горах можуть лише люди, які не бояться стихії, бо самі є стихією – вільною, співучою і чаруючою. Ці сила і мужність, краса і неповторність гуцулів подарували світу і неповторну культуру. Її розмаїття на фестивалі продемонстрували творчі колективи з Яремчого, Надвірної, Львова, Рахова, Косівщини, Коломиї, із багатьох сіл Вижницького району – Банилова, Вашківців, Чорногузів.

Рано вранці Вижницю розбудила трембіта. Заспівала, озвавшись рідним голосом у серцях гуцулів. Колись вона кликала на полонину вівчарів, тепер зове на мистецьке свято усіх, хто не забув власне коріння, для кого гори – це дім не лише його предків, а й їх самих, тих, хто мешкає у Києві, Львові, у Нью-Йорку і Торонто, але залишається горянином і любить сині карпатські гори й полонини, мріє завжди повертатися туди, де корінь роду. Ще не змовкла трембіта, а на центральній вулиці містечка з'явилися тисячі людей, вдягнених у вишиванки та кептарі, різнобарвні хустки – такі, які носили гуцули і сто, і двісті років тому. Під звуки трембіти, цимбалів і скрипки, без яких не обходиться у Карпатах жодне свято, чи то хрестини, чи то весілля, формується колона, що прямує до стадіону, де відбудеться урочисте відкриття фестивалю. Попереду колони – голова Вижницької районної ради Михайло Андрюк, в. о. Вижницької райдержадміністрації Юрій Татарин, голова Вижницької ОТГ Олексій Чепіль, голова Вашківецької ОТГ Микола Перч, народні депутати попереднього скликання Максим Бурбак, Іван Рибак, Василь Амельченко, ветерани російсько-української війни.

Колона перетворюється на імпровізовану сцену – учасники свята, і малі, і вже поважного віку, грають на музичних інструментах, співають і танцюють посеред вулиці. А біля сцени вже зібралися тисячі людей – хтось тут виступатиме, інші насолоджуватимуться співом і танцями, народженими серед стрімких гір і бистрих річок.

Дмитро Стефлюк, голова громадської організації «Гуцульщина», не натішиться – щороку на фестиваль збирається дедалі більше людей. І це важливо, адже захід покликаний не лише показати світу самобутню культуру і мистецтво, побут гуцулів, а й навернути до витоків молодь, нагадати, якого вони роду.– Із наших країв Лук'ян Кобилиця, керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини 1840-х років, і Назарій Яремчук, народний артист, відомий виконанням таких пісень, як «Червона рута», «Смерекова хата», «Стожари», «Я піду в далекі гори», – каже Дмитро Стефлюк. – Тут, у гуцульському краї, народжуються талановиті та красиві люди, котрі витворили самобутню культуру, яку треба зберегти і яка наповнює новим змістом культуру України та світу. Тож грайте, цимбали, гомоніть, трембіти, а ви, дорогі, рідні гуцули, шийте кептарі, робіть крисані! Одягайте їх не тільки у святкові, а й у будні дні. Най гуцульському роду не буде переводу!

Фестивальний гуцульський рух розпочався 28 років тому. Перший фест відбувся у Верховинському районі, потім його приймали Яремче, Надвірна, Рахів, Румунія. У Вижниці дійство відбувається вчетверте.

Цьогоріч гостей свята дивували своїм мистецтвом народний аматорський ансамбль танцю «Черемшина» із міста Вашківці, вокальний ансамбль «Перлина Карпат» із села Берегомет, ансамбль танцю «Смеречина» Вижницького районного будинку культури, чоловічий хор Будинку народної творчості та дозвілля села Іспас, народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Прикарпаття» із села Отинія Коломийського району, який у номінації «Фольклорний жанр» отримав Гран-прі фестивалю, та багато-багато інших колективів.

У рамках дійства відбулася презентація спільного проекту Вижницької та Косівської районних рад «Популяризація історико-культурної спадщини Гуцульщини за межами етнорегіону шляхом збереження одягових традицій». Уперше гуцульську моду було презентовано минулого року у Польщі, нині у Вижниці її поціновувачами стали тисячі людей, які змогли ознайомитися з дослідженнями одягових традицій сіл Вижницького району Іспас, Чорногузи, Виженка та міста Вашківці. А ще стати учасниками Свята гуцульської вбирі з показами автентичного та стилізованого одягу та прикрас регіону.

Серед тих, хто увібрався в автентичний костюм, Роман Карпішка, адвокат із Нью-Йорка, який з іншого континенту привіз у Вижницю і свою вишиванку, і свій кептар. Співробітник Національного музею архітектури та побуту України Сергій Кузь, високий стрункий чоловік, одягнувся у старовинний червоний сердак, вишиту сорочку, підперезався широким шкіряним поясом – чересом, за яким красуються два узорчасті пістолі, взувся у капчурі, виготовлені з вовни, і шкіряні постоли. Каже, що він «київський гуцул», бо народився у столиці. Але навколишні гори добре знає, з цих країв його бабуся, яка передала онукові любов до усього прекрасного. Сергій розповідає, що окремі елементи його одягу ще з австрійських часів, а деякі відновлені і виготовлені нещодавно на замовлення. Традиційний гуцульський одяг для музейника – це надзвичайно цікава книжка, що може багато розповісти про побут, народні ремесла, сприйняття світу горянами. А ще це вервечка, котра єднає покоління, тож Сергій, вдягаючись в автентичний стрій, не дає їй порватися.

Як і ті ґазди, які привезли на захід свої вироби з дерева, шкіри, бісеру, вишиванки, керамічний посуд. Ґаздині ж частували всіх стравами, рецепти яких знають тільки вони, а ще солодощами, описаними у книжці «Кулінарні фіглі Марії Матіос».

Були в програмі фесту і конкурсні програми, кіно-ніч, виставки художників і фотомайстрів, гуцульський письменницький портал і гуцульський здвиж. Голова Вижницької ОТГ Олексій Чепіль каже, що свято дає новий поштовх для розвитку регіону, зокрема туристичної галузі. Чимало гостей фестивалю, побачивши красу навколишніх гір і ознайомившись з архітектурними й історичними пам'ятками, хочуть знову повернутися до Вижниці, де свого часу бували Іван Франко і Леся Українка. А ще туристів вабить автентика краю, виступи творчих колективів, які можна побачити лише на Гуцульщині.

Наступний Міжнародний гуцульський фестиваль відбудеться у Косівському районі.

Київ – Вижниця – Київ.

На знімках: учасників XXVI Міжнародного гуцульського фестивалю єднають пісня, мова і традиції предків.

Фото Георгія Лук'янчука.