Тут мова йтиме про славну уродженку гуцульського краю, яку доля поєднала з тією частиною Коломийщини, яку прийнято називати «покутською». А народилася вона на Делятинщині, дух якої, починаючи з материної колиски, гойдає її на хвилях творчості донині. Героїнею цієї статті є Ганна Огородничук – людина, яка все своє свідоме життя присвятила народному танцю і, за що, заслужено удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України».

     Боюся робити одноосібні висновки, але виглядає, що материнське молоко і дух великокам'янецьких жителів стали тим творчим симбіозом, який визначив мистецьку лінію життя нашої героїні.

     Куди б не звертала звивиста життєва стежина, які б, тимчасові, посади не обіймала Ганна Василівна, усе зводилося до занять хореографією з дітьми і молоддю Великої Кам'янки.

     Потрібно було чи не два десятки років невтомної щоденної праці, щоб дитячий хореографічний колектив «Прикарпаття» здобув звання «зразковий», а потім, враховуючи рівень мистецьких заходів, незмінними учасниками яких були юні та молоді учасники колективу, і «народний аматорський». Зрештою, не буде гріхом сказати, що і ініціатива присвоєння почесного звання колективу, рівно, як і присвоєння, згодом, почесного звання керівнику, належить начальнику відділу культури Коломийської райдержадміністрації Людмилі Федор. А вже посадовці у вищих київських кабінетах не мали заперечень…

     Але, зараз, ми не про те… Будемо вести мову про талант Ганни Огородничук, яка багато років поспіль вміло поєднує кращі зразки народної хореогафії Гуцульщини та Покуття, які неодноразово відзначав головний балетмейстер  Національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Івано-Франківської обласної філармонії, народний артист України Іван Курилюк.

     А також, і це, напевно, дуже знаково, колектив неодноразово ставав лауреатом Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського, підкорюючи вишукану київську глядацьку аудиторію. Ще слід відзначити, що Ганна Василівна довіряє займатися з підготовчими групами колективу своїм талановитим вихованкам. І дух Гуцульщини відчувається у кожному па, у кожній хореографічній постановці, у кожному, навіть і занадто голосному, але щирому слові Ганни Огородничук… Тому, дозволю собі зробити висновок, що цьому самобутньому колективу жити і жити!.. І підкорювати нові мистецькі вершини! І прославляти благословенний Богом і людьми гуцульський край!..

Микола Кавацюк, член  НСЖУ