Сотні туристів та перекупників перед зимою поспішають у карпатські села, аби придбати у гуцульських майстринь різнокольорові вовняні шкарпетки, які довго служать, рятують від простуди та й просто є витвором народного мистецтва.

У плетільниць гаряча пора, адже зробити справжні карпатські вовняні капчурі, так тут називають шкарпетки з узорами, непросто. Щоправда відрізняють звичайні шкарпетки, без жодного орнаменту сірі або білі та оздоблені різноманітними геометричними й рослинними візерунками карпатські капчурі. Ціна перших на косівському базарі невисока: від 30 до 40 гривень, а інші, що вважаються вже вироби мистецтва можуть коштувати щонайменше 220 гривень. Перекупники правлять за них значно більшу ціну.

«Плести вовняні шкарпетки у гірських селах Карпат здавна ледь не з колиски вміли роботи усі дівчатка,--каже Марія Ватаманюк, майстриня з Коломийщини, швидко перебераючи в руках спицями.-- І було великим соромом, коли донька в гуцульській родині  плести не вміла.  Тепер робити це вміють не всі. Проте носять теплі вовняні шкарпетки в карпатських селах залюбки і туристам продають.  «Для того, аби перед приїжджими таку красу продати, треба добре потрудитися,--зітхнувши, мовить майстриня.. Для того, аби сплести одні грубі шкарпетки треба приблизно 200 грам овечої вовни. Її слід  помити, випарити, розчесати, нитку спрясти. Лише згодом з цієї нитки плести шкарпетки. Щоправда звичайні. Сірі, білі, зрідка чорні.

 «За цими кольорами й можна відрізнити чи справжні шкарпетки вам пропонують чи китайську підробку,--пояснює жінка.—Адже нерідко можна побачити, що пропонують фіолтетові чи яскраво сині шкарпетки з «натуральної овечої вовни». Сміх та й годі! А ще справжні вироби гуцулок  мають щільне плетення, з них не вилазять ворсинки та  відсутній специфічний хімічний запах. «Починаємо плести від верху п’ятьма дерев’яними спицями, зробленими з ясена. Коли вже треба зробити узір, тут можна й металеві дроти для плетіння до рук взяти»,--мовить пані Марія.  За день жінка виплітає пару звичайних шкарпеток, а на візерункові треба витратити тиждень.

Теплі вироби з овечої вовни горяни здавна використовували для утеплення ніг, для захисту від укусів гадюк, для верхової їзди, а також як прикрасу-доповнення до взуття. «Ось у цю холодну пору для всєїх родини, ці шкарпетки—добрий захист від простуд,--продовжує гуцулка.—Якщо ви, прийшовши знадвору, відчуваєте, що простудилися, треба потримати ноги в гарячій воді 15-20 хвилин, одягнути спочатку ллянні, а потім вовняні шкарпетки. Тоді треба швидко-швидко походити по кімнаті протягом 20 хвилин, лягти під ковдру, закутатися, пропотіти, і недугу, як рукою зніме. І головне при цьому, аби ноги були в теплі, а шкарпетки при цьому—річ незамінна.Бо вони ще й сприяють зміцненню імунітету і не дозволять ногам замерзнути знову. Все тепло залишиться усередині стоп».

Старшим людям, в яких погано поступає кров до стіп, які потерпають від ревматизму шкарпетки також допоможуть у холодну пору. Та найбільш охоче купляють восени і взимку вовняні шкарпеточки для діток. Їх одягають в дитсад. Красиво і тепло! Для малят майстрині пропонують зв’язати на шкарпетка карпатських звірят. Хлопчикам більше підійдуть візерунки з оленятами, зайчиками, кониками, рисями, вовками, а маленьким модницям з кісками—ялиночки, едельвейси і традиційні геометричні гуцульські різнобарвні візерунки. Тіштеся та грійтеся!

Сабіна РУЖИЦЬКА

Фото з архіву