Головна » Статті » Культура Гуцульщини

Згадай, Боже, мою… корову

Згадай, Боже, мою… корову

Шостого травня, на свято Юрія, на Гуцульщині заворожують худобу від відьом та на майбутнє здоров’я, приплід і навіть замовляють спеціальні Служби Божі за здоров’я худоби.

-- Свято Юрія дуже давнє, --розповідає «Експресу» етнограф з Коломиї Микола Кавацюк.-- Воно має язичницьке коріння і пов’язане із вшануванням бога худоби Велеса, якого пізніше замінив християнський великомученик святий Юрій. Тому в карпатських горян він і став покровителем худоби.

--Що роблять горяни, аби охоронити худібку від злих сил

--Увечері перед святом, в кожному дворі розкладають ритуальну юріївську ватру, яка має охоронити худобу від відьом, які в цей час мають велику силу. За переконанням гуцулів, що для того, аби відібрати в корови молоко відьмі варто тільки здоїти чужу корову напередодні Юрія, і намастити краденим молоком вим’я власної худоби, яка в цього часу стане давати в три рази більше надоїв.  Щоб не трапилося лиха, кожен ґазда обсипає подвір’я свяченим маком, а біля стайні розпалює багаття, куди вкидає якнайбільше гілочок колючого глоду. Вважається що цим також можна захистити овець та корів від нечисті. Велику магічну силу мав і попіл із юріївської ватри, який розсівали по пасовиськах, щоби корови і вівці, споживши звідти сіна, «множилися як попіл».

--Відомо, що на Юрія ще спускають згори  вогняні колеса, чи це також якось пов’язано з вівцями та коровами?

--Це роблять на Бойківщині, щоб повиганяти всіх відьом. Місцеві хлопчаки заздалегідь збирають хмиз і зносять на найвищу гору в селі, аби розпалити вогнище. Потім кидають на нього колесо і чекають поки воно запалає. Коли стемніє, колеса штовхають вниз. Дівчат та жінок на гору не пускають. На світанку люди вирушають збирати росу, яка, за повір’ями, теж має надзвичайно цілющі властивості, особливо вона допомагає при різноманітних очних хворобах. Вмившись свят’юрською росою, господині йдуть до стаєнь та годують худобу посіченими жовтими квітами, які називають юр’ївками, а сіно посипають сіллю, яку ще на Благовіщення закопали в мурашник. Вим’я кожної корови і вівці змащують посвяченим на Великдень маслом або салом та дуже ретельно доять, бо стільки здоїш на Юрія, скільки матимеш цілий рік.

У той час, як жінки пораються біля своїх Ласок і Красуль, чоловіки малюють дьогтем хрести на дверях стаєнь. Це ще один додатковий захист від відьом. Після доїння уся сім’я збирається до церкви, де відправляються служби Божі… за здоров’я худоби. І дуже дивно буває, коли священник у благальній частині Літургії замість людських імен зачитує Зіронька, Чорнява, Голубаня.

--А ще колись у цей день  вперше після зимівлі виганяли корову на пасовище.

--Тепер цього звичаю дотримуються не всі й не всюди, бо все залежить від примхливої карпатської погоди. Але там, де це роблять, перед виходом зі стайні, кожній корові на роги ставлять вінок. Це обрядове дійство пов’язане з тим, що корову у вінку влітку не зачепить жоден звір. Виганяють худобу посвяченою перед Великоднем вербою. На ворота кладуть «кецку»--(дернину з весняними жовтими квітами, куди вставляють вербові гілки. І кепка стоїть на воротах аж до свята Івана, тобто до 7 липня.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Матеріали видавництва " Експрес"

Категорія: Культура Гуцульщини | Додав: Tall_Admin (29.06.2016)
Переглядів: 306 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0