Управа  ГО  Всеукраїнське товариство «Гуцуульщина»

щиро вітає  з 80-річчям  від Дня народження - громадського діяча Гуцульщини, колишнього ректора Косівського інституту прикладного мистецтва  кавалера орденів : «Дружби народів» (1986р), «Княгині Ольги (2000р.) - Катерину Романівну Сусак .

 Олена  Никорак

доктор мистецтвознавства,

старший науковий співробітник ІН НАНУ

Катерина Романівна Сусак — це людина високої ерудиції, великої душі й широкого світогляду, яка має патріотичну  громадську позицію. Вона перший ректор Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер у складі Львівської національної академії мистецтв), член  Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Спілки народних майстрів України, заслужений працівник освіти України. К. Сусак є неординарною, всебічно обдарованою особистістю, добре відомою і глибоко шанованою в середовищі творчої та освітянської інтелігенції Косівщини й далеко поза її межами. Цій чарівній жінці притаманна життєрадісність, цілеспрямованість і творча активність. Завдяки невгамовному характеру, наполегливості й завзятості їй вдалося здійснити багато сміливих творчих задумів.

У названому навчальному закладі К. Сусак пропрацювала понад 36 років, пройшовши всі щаблі професійного зростання — від викладача до ректора, присвятила своє життя фаховій підготовці спеціалістів різних галузей мистецтва, творчій і науковій праці. Лебединою її піснею було виховання висококваліфікованих спеціалістів художньої вишивки.

          Ще 1989 р., обіймаючи посаду директора цього інституту, К. Сусак за власною ініціативою та наполегливими переконаннями органів фахової освіти, урядових і державних установ відкрила, точніше поновила відділ художньої вишивки і моделювання одягу (який необдумано був закритий 1955 р.). Підґрунтям для існування такого відділу в Косівському навчальному закладі та підготовки спеціалістів цього профілю було те, що навчальний заклад розташований у реґіоні інтенсивного розвитку різних видів народного мистецтва, серед яких художня вишивка посідає панівне місце. Саме на Гуцульщині та Покутті дотепер продовжують зберігати й розвивати традиції художнього вишивання та застосування народних вишитих виробів у святковому, особливо весільному, значно рідше — щоденному побуті. Напри-кінці XX — початку XXI ст. тут збереглося чимало автентичного, самобутнього за вишитим декором натільного (сорочок), поясного (запасок, штанів), плечового (кептарів, сардаків, ко¬жухів, мант, ґуґлів), жіночого й чоловічого одягу, а також жіночих головних уборів (переміток, хусток) та інших виробів.

Під керівництвом К. Сусак і завдяки її старанням упродовж 1989-1991 років було засновано й навчальну матеріально- технічну базу відділу — створено майстерні, кабінети композиції, технології, дипломного проектування тощо. Унаслідок наполегливої праці через державні й відомчі управлінські інстанції їй вдалося домогтися, аби базові підприємства обладнали ці майстерні приладдям, механічним і технологічним устаткуванням, інструментами, відеотехнічними засобами й забезпечили необхідними матеріалами.

           Як вимогливий педагог і фахівець високої кваліфікації К. Сусак домагалася від своїх вихованців творчого підходу до мистецької спадщини, усвідомлення значення художньої вишивки в духовному житті народу. Цінним джерелом ознайомлення студентів з автентичними старовинними зразками художньої вишивки є музейні колекції, зокрема Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. И. Кобринського та його філіалу — Косівського музею народного мистецтва і побуту, музею Косівського державного інституту при¬кладного та декоративного мистецтва, а також численні приватні збірки..

Загалом за тривалий період викладацької праці в навчаль-ному закладі К. Сусак виховала понад 150 національно свідомих фахівців лише у галузі художньої вишивки, прищепила їм любов до мистецтва рідного краю та заохотила до творчої і наукової праці.

            За високі досягнення в створенні сучасних вишитих творів і участь у багатьох виставках, зокрема міжнародних — “Експо-97” у Рахові (1997); “Art et culture” в Марселі (2001); регіональних, присвячених VII гуцульському фестивалю в Рахові (1997), “Шовкова косиця” у Львові (1999) Катерина Сусак була відзначена дипломами. Енергійна й ініціативна майстриня була також співавтором мистецької акції “Писанка” (2000), керівником проекту і учасником міжнародного пленеру “Екологічний ракурс” (1998-2002 рр.) та багатьох інших мистецьких заходів.

              Катерина Сусак належить до тих людей, які не лише пишаються культурними здобутками своїх предків, а бачать у них своє майбутнє.  Незважаючи на поважний вік вона докладає багато зусиль, щоби на цьому міцному національному фундаменті збудувати позбавлене космополітизму сучасне і майбутнє Гуцульщини та Покуття.