Десять років минуло від того часу як відійшов у вічність щирий патріот Гуцульщини – Антін Ясельський, з роду Пітрикових. Народився Антін 14 травня 1924 року в селі Жаб’є пр. Слупейка (на той час були дві парафії Жаб’є – Слупейка і Жаб’є - Ільці) відповідно дві гміни, школи. Як і всі діти гуцулів – господарів Антось вчився в школі, допомагав родині по господарству, і з малих літ плекав у собі замилування до рідного краю, яке проніс через усе своє непросте життя. Сімнадцятирічним юнаком Антін був вивезений до Німеччини на примусові роботи і можна уявити як непросто жилося йому там. Рятувала звичка до праці, прагнення до науки. Вивчив мову, освоював професії, пізнавав світ. Тож коли закінчилась війна Антін зробив свідомий вибір і зумів потрапити в зону англійської окупації, а згодом у саму Англію. (Об’єднане королівство Великобританії) .

У 1947 році одружився на Марії родом із Старого Самбора. Народили і виховали двох синів Михайла і Петра. З часом освоївся, вивчив англійську мову, пройшов фахову підготовку, що допомогло йому працювати на різних господарських посадах. Зокрема, менеджером у місті Волтам-Ебі де і проживав. Одночасно займався громадськими справами; спочатку заснував перше гуцульське товариство, а пізніше був заступником голови Гуцульського товариства Великобританії. І весь цей час його не полишали думки про рідний край.

Відкриття каплички на присілку Підобіч селище Верховина 1994 р.

В 1990 році, після майже 50- річної розлуки, зустрівся в м. Львів зі своєю ріднею: сестрами Катериною, Галиною, Параскою, Марічкою, племінниками Олексієм та Михайлом. Але приїхати офіційно в рідне село було неможливо. По існуючих законах Івано-Франківська область була закрита для відвідування іноземцями. Та бажання ступити на рідну землю перемогло. За порадою племінника Олексія Бощука, Антін Ясельський щоб уникнути контролю переїжджає до Ужгорода, наймає таксі і добирається до Верховини. Свої враження він виклав у листі (який ми подаємо). Попри заборону відвідування рідних місць Антін зумів зустрітися з керівництвом району, передав привезені номери єдиного гуцульського журналу у світі «Гуцулія», розповів про діяльність світового гуцульського товариства. Нині ці розповіді і журнали спонукали нас до створення такого товариства на рідних гуцульських теренах, до заснування гуцульського часопису. Що не в давнім часі було зроблено.

Петро Пониполяк і Дмитро Стефлюк передають від імені Антона Ясельського експонат «Гуцулики», під час відкриття регіонального музею «Гуцульщини» в селищі Верховина 2004 рік.

З тих пір Антін Ясельський став не тільки частим гостем, але щирим приятелем верховинців, учасником усіх урочистих подій духовних, культурних та політичних акцій. В 1994 році він споруджує на рідному присілку Безвідне Каплицю, передає для музею експонати виготовлені гуцулами в діаспорі. Пан Антін налагодив тісну співпрацю з Дмитром Ватаманюком першим головою Всеукраїнського (обєднаного товарирства «Гуцульщина», делегат першого та наступних світових гуцульських конгресів, учасник всіх гуцульських фестивалів. В Англії він популяризує Верховинщину, організовує приїзд на Батьківщину багатьох земляків. Мріє зібрати в Англії кошти на добудову пекарні у Верховині. Верховинська селищна рада присвоїла п. Антону Ясельському звання «Почесний громадянин Верховини», та видали йому український паспорт. На жаль похилий вік та стан здоров’я зробити свою справу. 13 червня 2007 року Антін Ясельський помер. Він не писав вірші, не робив наукових досліджень, але заслуга його перед Гуцульщиною не зменшується, бо є пам’ять про щирого патріота та високо порядну людину.

Вельмешановний Пане Понеполяк!

Перше за все прийміть від мене щире поздоровлення та прошу Вас передайте привіт Панови Ославському та Вашому секретарю, на жаль призабув його імня. Дякую Вам що Ви зволили мене приняти під час моєго короткого перебування на верховині. Нашими розмовами я був дуже вдоволений , тому що я відчув що наше говорения було щире і відкрите» Дорогі Панове мушу Вам признатись що пісьля 48 років моєї відсутности з Верховини, то був: мов сон для: мене.

Знайшов я де чого злого але і богато доброго, а що мене тішить що з кожним роком іде до кращого. Дорогі Панове тому почуваюсь до обовязку що і ми Українці які живемо в діяспорі повинни Вам помагати в покращанню долі нашого народу. На цьому дозвольте міні закінчити, моїх пару скромних слів, ще раз Вас усіх поздоровляю та бажаю Вам Добрих успіхів у Вашій праці на добро наших любих верховинців, і Щасти Вам Боже.

mr. a. jaselsky

2 paternoster close
waltham abbey, essex
en9 3jx england
tel: (0992) 711583

Гуцул з Діяспори Антін Ясельский. 4-.-7.90p

Побратими: Петро Пониполяк, Дмитро Стефлюк,

Олексій Бощук, Василь Привика Михайло Ославський.