Головна » 2016 » Березень » 29 » Про проведення регіонального творчого конкурсу: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками»
15:24
Про проведення регіонального творчого конкурсу: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками»

Головам Верховинського, Косівського,

Вижницького, Коломийського, Надвірнянського,

Рахівського, Путильського, Глибоцького районних,

Київського,   Львівського, Івано-Франківського

та Яремчанського міських товариств «Гуцульщина».

Начальникам районних (міських) відділлів  освіти.

 

   Громадська організація Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» у відповідності до Програми «Збереження культури і побуту гуцулів на 2016-2020 роки затвердженої Верховинською районною радою 24.12.2015 р.»

рекомендує провести у загальноосвітніх закладах першого-третього ступеня  регіональний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками».

Науково-методичні рекомендації щодо написання такого письмового твору розроблені Відділенням «Гуцульщина» НДІ Українознавства МОН України. (Додаються на 10 листках).

Переможці регіональних конкурсів будуть відзначені дипломами та матеріальними винагородами під час проведення ХХ Науково-практичної конференції, що відбудеться під час проведення ХХІІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю,  в м. Рахові Закарпатської області на початку вересня 2016 року.

До  відзначення дипломом та матеріальною винагородою представляється один переможець,  що зайняв перше місце  у відповідному місті чи районі.

Термін подачі списків переможців районних (міських) конкурсів до 20 серпня 2016 року за адресою:

 Відділення «Гуцульщина» НДІ Українознавства МОН України.

вул. Івана Франка 21,

смт. Верховина,

Верховинський р-н.,

 Івано-Франківська обл.,

78700 

 

 Голова Всеукраїнського товариства

 «Гуцульщина»                                                                                     Д. Стефлюк

 

 

Науково-методичні рекомендації щодо написання такого письмового твору

ПРОЕКТ УЧНІВСЬКОГО ТВОРЧОГО КОНКУРСУ:

«ГУЦУЛЬСЬКА ДІАЛЕКТОЛОГІЧНА СКРИНЯ»

Гуцульський діалектологічний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками».

«Тесати – це ни писати… Файно тесати можна си навчіти!»

                                                          Гуцульська народна приповідка.

Загальновідомо, що наша Україна багата цінними скарбами усної народної творчості. Але поряд із усною народною творчістю в Україні здавна розвивалась писемна народна творчість у формі окремих текстів і листів написаних українською розмовною мовою.  Історія написання текстів і листів українською розмовною мовою сягає у сиву давнину. Першою визначною подією в історії літератури і культури України стало видання 1837 року в м. Пешт славетного західноукраїнського альманаху «Русалка Дністровая», який підготували знамениті фундатори «Руської Трійці»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький. Через 50 років, після виходу в світ першої української книги «Русалки Дністрової» почався наступний етап розвитку писемної творчості на Західній Україні, який очолив видатний український письменник Іван Франко. Величезна літературна і наукова спадщина Івана Франка є справжнім феноменом української та світової культури. Він часто використовував перлини української розмовної мови у своїх літературних творах. Іван Франко високо цінував літературну творчість молоді та їх активну творчу діяльність на благо відродження української літератури та культури. У одному листів Іван Франко написав: «Відрадно, що обдарована молодь піднеслася духом і набралася охоти для живої творчої діяльності на благо рідної України».

В цьому контексті ми хочемо звернути вашу увагу на справжній феномен усної народної творчості Гуцульщини, як самобутнього історико-етнографічного регіону України. Найкраще про феномен усної народної творчості гуцулів написали такі видатні особистості: дослідник Гуцульщини Володимир Шухевич, письменник Гнат Хоткевич та польський письменник Станіслав Вінценз. Вони у своїй науковій і літературній творчості широко використовували слова гуцульських говірок. В той час Гуцульщина славилася в Україні і Європі високим рівнем усної народної творчості. Поряд з тим, рівень писемної народної творчості Гуцульщини був низький. Основною причиною низького рівня писемної народної творчості гуцулів була відсутність шкіл в цьому віддаленому гірському краю. Тому писемна грамота і писемна творчість гуцулів тривалий час значно відставала від їх усної народної творчості. Першим яскравим виразником високої писемної культури гуцулів став видатний гуцульський письменник, культурний і громадський діяч Петро Шекерик-Доників із села Голови на Гуцульщині, який особисто співпрацював із Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Володимиром Гнатюком, Гнатом Хоткевичем і Станіславом Вінцензом та багатьма іншими творчими особистостями України і Європи. Відомий роман Петра Шекерика-Доникового «Дідо Иванчік» є неперевершеним зразком високої писемної культури його автора, збереженим першоджерелом давніх і тогочасних гуцульських говірок Галицької Гуцульщини. Гідним продовжувачем писемної культури гуцулів була видатна гуцульська письменниця Параска Плитка-Горицвіт із села Криворівня на Гуцульщині, яка в своїй книзі «Гуцульські повісторки» та всіх інших літературних творах зберегла велике багатство давніх і сучасних гуцульських говірок Верховинської Гуцульщини. Поряд із літературними творами Петра Шекерика-Доникового і Параски Плитки-Горицвіт варто також назвати літературну спадщину видатного українського письменника, вчителя із села Голови Михайла Ломацького та багатьох інших відомих авторів, які писали свої літературні твори гуцульськими говірками.

Варто також нагадати про вихід в Україні кількох словників гуцульських говірок, які були видані під керівництвом відомих українських діалектологів: Ярослави Закревської «Гуцульські говірки. Короткий словник», Наталії Хобзей «Гуцульські світи. Лексикон»  і Марії Астаф’євої «Словник гуцульських говірок Річки та Яворова». Потім було видано два маленькі словнички гуцульських говірок: Ярослав Зеленчук, Оксана Рибарук «Розмовник «Ану». Гуцульська говірка – українською, польською, російською» і Галина Гречук «Словничок гуцульських говірок Верховинщини» та ряд інших словників. Крім того, протягом останніх 20-ти років редакція газети «Верховинські вісті» систематично публікує наші науково-популярні статті, у яких подаються спогади старожилів Верховинської Гуцульщини, що були записані гуцульськими говірками різних населених пунктів району. Всі вони є практичними підготовчими кроками до майбутнього видання «Загального словника гуцульських говірок».

Тому, звертаючи увагу на актуальність розвитку творчих здібностей обдарованої учнівської молоді Гуцульщини, кращого збереження гуцульських говірок, потреби письмової фіксації гуцульських говірок населених пунктів краю, систематичного збору діалектологічного матеріалу для майбутнього створення наукових словників гуцульських говірок, науковці Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства МОН України спільно із головою Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитром Стефлюком, розробили проект на тему: «Гуцульський діалектологічний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками». Робоча назва цього учнівського творчого конкурсу: «Ми пишемо про Гуцульщину гуцульськими говірками».

  Дальше ми викладемо конкретні науково-методичні рекомендації стосовно написання учнівських творчих робіт про Гуцульщину на три найбільш актуальні теми: «Усна історія Гуцульщини», «Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини» та «Пам’ятки природи, історії та культури Гуцульщини». Написання учнівських творчих робіт гуцульськими говірками дасть певну можливість створити в кожній загальноосвітній школі Гуцульського регіону Українських Карпат краєзнавчу джерельну базу про історію, культуру, музичне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла та промисли та пам’ятки природи рідного краю.
Написання учнівських творчих робіт у загальноосвітніх навчальних закладах Гуцульщини дозволить залучати обдарованих учнів до важливої пошукової і дослідницької роботи в своєму рідному краю. Однією із ефективних форм такої роботи є проведення пошуків і досліджень на території рідного населеного пункту під керівництвом учителя школи. У цій статті ми наводимо науково-методичні рекомендації для обдарованх учнів щодо написання учнівських творчих робіт в умовах Гуцульського регіону Українських Карпат, які були вироблені нами протягом двадцяти років українознавчих пошуково-дослідницьких робіт. Важливим результатом учнівських творчих робіт буде зібрання першоджерельного польового матеріалу про усну історію, автентичну матеріальну і духовну культуру свого рідного населеного пункту.
Розбудова Української національної держави потребує вивчення усної історії рідного краю, автентичної матеріальної і духовної культури, створеної нашими предками. На жаль, ми втратили дуже багато історичних джерел про славне минуле Гуцульщини та визначних місцевих пам’яток краю, і цей процес продовжується й досі. Щоб зберегти для майбутнього якомога більше того, що уціліло, необхідно налагодити систематичне збирання краєзнавчих матеріалів усіма загальноосвітніми школами Гуцульщини.
Для цього ми розробили відповідну методику, яку можуть використовувати обдаровані учні під час написання учнівських творчих робіт про Гуцульщину.
Дальше ми зупинимось на трьох найважливіших напрямках краєзнавчих учнівських творчих робіт: усна історія; народна творчість, художні ремесла та промисли; визначні пам’ятки.

І. Усна історія Гуцульщини

В кожному населеному пункті Гуцульщини проживає певна кількість старожилів і довгожителів краю. Вони є ровесниками XX ст., живими свідками історії рідного краю. Біографії та спогади цих людей, записані гуцулькими говірками, матимуть безперечну фактографічну цінність. Нижче ми наводимо відповідний запитальник.      «Запитальник для запису біографій-спогадів старожилів і довгожителів Гуцульщини»
Прізвище ім’я та по батькові (місцева назва родини).
Дата і місце народження.
Відомості про батьків (згідно з першими двома пунктами).
Рід заняття батьків.
Відомості про братів і сестер (кількість, імена, місце проживання, доля).
Спогади про діда і бабу (по татові і по мамі).
Спогади про дитячі та підліткові роки.
Одержання освіти, навчання ремеслу (де і в кого вчився).
Спогади про юнацькі роки.
Служба у війську.
Відомості про дітей, внуків, правнуків (кількість, імена, місце проживання, професія, доля).
Відомості про місце роботи (рід заняття, професія).
Поїздки на заробітки, переселення, виселення тощо.
Як створювали господарство (земля, дім, господарські будівлі).
Яким видом народної творчості, художніх ремесел та промислів займалися.
Пережиті важкі життєві події, втрати, проблеми.
Спогади про воєнні роки, бойові дії тощо.
Історичні події в селі (народне віче, повстання, нищення пам’яток).
Становлення і розбудова Української незалежної держави.
Трагічні випадки в селі (вбивства, самогубства, аварії, каліцтва, голод).
Стихійні лиха в селі (повені, бурі, снігопади, засухи, пожежі, епідемії).
Інші важливі спогади із життя.
Застереження молоді (заборони – як не потрібно себе поводити).
Побажання молоді (поради – як треба себе поводити).
Секрети довголіття (поради здорового способу життя).
Життєві принципи, переконання, кредо.
Дуже бажаними є фотознімки оповідача, його родини.
Хто зібрав матеріал, його місце роботи або навчання. Дата збору.               Наведена тема: «Усна історія Гуцульщини» дає найкращу можливість безпосередньо записувати гуцульськими говірками цікаві спогади довгожителів і старожилів краю, як живих носіїв гуцульських говірок певного населеного пункту.

ІІ. Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини

Народна культура і мистецтво Гуцульщини представляють гуцулів, цю самобутню етнографічну групу українського народу, перед іншими народами Європи і світу. Народна культура Гуцульщини була, є і залишиться одним із живодайних джерел, що наповнює матеріальну і духовну культуру України.
На Гуцульщині споконвіку живуть талановиті народні умільці, які продовжують мистецькі традиції своїх предків, творять довершені художні вироби. Завдяки їх творчій праці ми маємо можливість бачити гуцульські вироби не тільки в музеях, але і в щоденному вжитку місцевого населення. Прекрасна гуцульська музика, пісні й танці також існують не тільки на сцені, але і у реальному житті горян. У більшості районів Гуцульщини створені культурно-мистецькі асоціації, що об'єднують талановитих народних умільців. Відомості про сучасних творців матеріальної і духовної культури рідного краю, записані гуцульськими говірками, матимуть велику пізнавальну цінність.
Для організації збирання матеріалів про сучасних народних умільців Гуцульщини ми подаємо їх примірний перелік та зразки реєстраційних карток.
Перелік назв майстрів народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини: музиканти (самодіяльні виконавці автентичної гуцульської музики); співаки (самодіяльні виконавці автентичних гуцульських пісень); танцюристи (самодіяльні виконавці автентичних гуцульських танців); народні оповідачі; актори (виконавці ролей у самодіяльних виставах);  художники-аматори (графічні і живописні картини); писанкарі (автентичні гуцульські писанки); майстри, які виготовляють гуцульські музичні інструменти; майстрині, які збирають весільних молодих у чільце (убирають княгинь до весілля); вишивальниці (сорочки, рушники, подушки, капці, онучі); майстри, які виготовляють силінки із бісеру; кушніри (кептарі-кожухи, рукавники); майстри, які шиють рогаті шапки; майстри, які виготовляють крисані і баршівки; майстри, які шиють сардаки; майстри, які виготовляють вироби зі шкіри (постоли, ремені, тобівки); майстри, які вичиняють шкіри на кожухи, постоли (ключують шкіри); ткалі (полотно, рушники, доріжки, запаски, попружки, бесаги); килимарі (гуцульські килими); ліжникарі (гуцульські ліжники); кравці (гуцульські сорочки, волосінки); шевці (гуцульські чоботи); прялі (вовняні і лляні нитки); майстри-будівельники (дерев’яна гуцульська архітектура), майстри-столярі (столярні вироби); майстри, які виготовляють столярні інструменти; мебельники (гуцульські меблі); інтер’єрники (художнє оздоблення приміщень); різьбярі (гуцульська різьба по дереву); токарі (дерев'яні токарні вироби); боднарі (бочки, бербениці, коновки, куфлі); мосяжники (топірці, чільця, згарди); ковалі (сокири, ножі, свердла); бляхарі (покривання дахів бляхою); пічники (гуцульські печі); гончарі (глиняний посуд, кахлі); каменярі (цоклі, хрести, криниці, пивниці); керманичі (сплавляння лісу дарабами); мельники (борошно, крупи); садівники (гірське садівництво); пасічники (карпатське бджільництво); ватаги (ведення полонинського господарства); пастухи (випасання худоби на полонинах); конюхи (коні гуцульської породи); шорники (кінська збруя); майстри, які виготовляють вози, сани; повари (гуцульська кухня); народні цілителі (лікування зіллям, масажами, примовлянням).
Реєстраційна картка майстра народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини
Прізвище ім'я та по батькові (місцева назва родини).
Дата і місце народження.
Місце проживання (повна адреса).
Професія, місце роботи.
Яким видом народної творчості, ремесла чи промислу займається.
Скільки років займається народною творчістю чи промислом.
Творчий доробок майстра.
Які має нагороди.
В кого навчався майстерності.
Кого навчав чи навчає майстерності.
Назвати визнаних майстрів даного виду народної творчості,
ремесла чи промислу.
Фотознімки майстра та його виробів.
Хто зібрав дані, його місце роботи або навчання. Дата збору.

Дана тема: «Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини» також дає добру можливість записувати гуцульськими говірками цінні розповіді про технологію виготовлення автентичних гуцульських виробів, безпосередньо від самих майстрів. Практика показує, що народні умільці знають дуже багато давніх назв, що стосуються різних етнічних мистецтв Гуцульщини.

ІІІ. Визначні памятки природи, історії та культури Гуцульщини.

Серед усіх пам’яток природи, історії та культури Гуцульщини місцеві пам’ятки посідають особливе місце. По-перше,  вони не охороняються законом і тому найбільше зазнають нищення. По-друге, вони займають найнижчу сходинку в існуючій класифікації пам’яток України. По-третє, їх найбільше. Тому робота загальноосвітніх шкіл з виявлення, опису, реєстрації та охорони місцевих пам'яток має велике освітнє і виховне значення (особливо в плані збереження культури і екології краю). Для пошуку тих об’єктів, яким варто надати статус місцевих пам’яток, ми розробили їх приблизний перелік та відповідні картки.
Перелік об’єктів природи, історії та культури Гуцульщини, які можуть одержати статус місцевих пам’яток:
1. Пам’ятки природи краю: гори, полонини, толоки, царинки, ліси, урочища,
 дерева, кущі, ягідники, цінні рослини, скелі, печери, камені, річки, потоки,
водопади, озера, ставки, джерела, криниці та ін.
2.  Пам’ятки історії та культури краю: будинки, садиби, музеї, церкви,
дзвіниці, каплиці, хрести, обеліски, пам’ятники, військові поховання, кладовища, могили, столярні, токарні, кузні, валила, ступи, млини, олійниці, возниці,
стаї, зимарки, мости, кладки, кашиці та ін.
Реєстраційна картка місцевої пам’ятки природи, історії та культури Гуцульщини
Назва пам’ятки.
Місцезнаходження пам’ятки.
Короткий опис пам’ятки (рік, розміри, інші відомості про неї).
Фотографія пам’ятки (по можливості).
Хто зібрав дані, його місце роботи або навчання. Дата збору.
Ми ознайомили вас із тим, які краєзнавчі дані і відомості про свій рідний край (село) варто збирати в першу чергу.

Наведені переліки мають орієнтовний характер і розраховані на їх творче використання. Реєстр даних про майстрів народної творчості, народних умільців та місцеві пам’ятки може бути оформлений у вигляді відповідної картотеки і зберігатись у шкільних предметних кабінетах.
Проблема створення в школах Гуцульщини сучасної джерельної бази  з краєзнавства для свого вирішення вимагає широко залучати до цієї роботи обдарованих учнів старших класів. Включення загальноосвітніх шкіл Гуцульщини в процес вивчення свого рідного краю (села) є дуже актуальним завданням, що сприятиме формуванню національної самосвідомості та патріотичному вихованню учнівської молоді. Фактографічні матеріали, записані гуцульськими говірками, з успіхом можуть бути використані у навчально-виховній роботі в школі, для написання історії та загального опису кожного сільського населеного пункту.
         Регіональний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульшину, написані гуцульськими говірками», який заплановано організовано проводити в Гуцульському регіоні Українських Карпат, безперечно матиме інноваційний характер. Він також матиме регіональну історико-етнографічну специфіку. Конкурс передбачає вивчення визначних пам’яток природи і екології Гуцульських Карпат, цінних скарбів матеріальної і духовної культури Гуцульщини. Найважливішим аспектом даного конкурсу буде знання учнями сучасних гуцульських говірок своїх рідних населених пунктів.

 

Іван Зеленчук, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства.             

Ярослав Зеленчук, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства.

Категорія: Новини Гуцульщини | Переглядів: 372 | Додав: Tall_Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0