15:24 Про проведення регіонального творчого конкурсу: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками» | |
Головам Верховинського, Косівського, Вижницького, Коломийського, Надвірнянського, Рахівського, Путильського, Глибоцького районних, Київського, Львівського, Івано-Франківського та Яремчанського міських товариств «Гуцульщина». Начальникам районних (міських) відділлів освіти.
Громадська організація Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» у відповідності до Програми «Збереження культури і побуту гуцулів на 2016-2020 роки затвердженої Верховинською районною радою 24.12.2015 р.» рекомендує провести у загальноосвітніх закладах першого-третього ступеня регіональний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками». Науково-методичні рекомендації щодо написання такого письмового твору розроблені Відділенням «Гуцульщина» НДІ Українознавства МОН України. (Додаються на 10 листках). Переможці регіональних конкурсів будуть відзначені дипломами та матеріальними винагородами під час проведення ХХ Науково-практичної конференції, що відбудеться під час проведення ХХІІІ Міжнародного Гуцульського фестивалю, в м. Рахові Закарпатської області на початку вересня 2016 року. До відзначення дипломом та матеріальною винагородою представляється один переможець, що зайняв перше місце у відповідному місті чи районі. Термін подачі списків переможців районних (міських) конкурсів до 20 серпня 2016 року за адресою: Відділення «Гуцульщина» НДІ Українознавства МОН України. вул. Івана Франка 21, смт. Верховина, Верховинський р-н., Івано-Франківська обл., 78700
Голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Д. Стефлюк
Науково-методичні рекомендації щодо написання такого письмового твору ПРОЕКТ УЧНІВСЬКОГО ТВОРЧОГО КОНКУРСУ: «ГУЦУЛЬСЬКА ДІАЛЕКТОЛОГІЧНА СКРИНЯ» Гуцульський діалектологічний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками». «Тесати – це ни писати… Файно тесати можна си навчіти!» Гуцульська народна приповідка. Загальновідомо, що наша Україна багата цінними скарбами усної народної творчості. Але поряд із усною народною творчістю в Україні здавна розвивалась писемна народна творчість у формі окремих текстів і листів написаних українською розмовною мовою. Історія написання текстів і листів українською розмовною мовою сягає у сиву давнину. Першою визначною подією в історії літератури і культури України стало видання 1837 року в м. Пешт славетного західноукраїнського альманаху «Русалка Дністровая», який підготували знамениті фундатори «Руської Трійці»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький. Через 50 років, після виходу в світ першої української книги «Русалки Дністрової» почався наступний етап розвитку писемної творчості на Західній Україні, який очолив видатний український письменник Іван Франко. Величезна літературна і наукова спадщина Івана Франка є справжнім феноменом української та світової культури. Він часто використовував перлини української розмовної мови у своїх літературних творах. Іван Франко високо цінував літературну творчість молоді та їх активну творчу діяльність на благо відродження української літератури та культури. У одному листів Іван Франко написав: «Відрадно, що обдарована молодь піднеслася духом і набралася охоти для живої творчої діяльності на благо рідної України». В цьому контексті ми хочемо звернути вашу увагу на справжній феномен усної народної творчості Гуцульщини, як самобутнього історико-етнографічного регіону України. Найкраще про феномен усної народної творчості гуцулів написали такі видатні особистості: дослідник Гуцульщини Володимир Шухевич, письменник Гнат Хоткевич та польський письменник Станіслав Вінценз. Вони у своїй науковій і літературній творчості широко використовували слова гуцульських говірок. В той час Гуцульщина славилася в Україні і Європі високим рівнем усної народної творчості. Поряд з тим, рівень писемної народної творчості Гуцульщини був низький. Основною причиною низького рівня писемної народної творчості гуцулів була відсутність шкіл в цьому віддаленому гірському краю. Тому писемна грамота і писемна творчість гуцулів тривалий час значно відставала від їх усної народної творчості. Першим яскравим виразником високої писемної культури гуцулів став видатний гуцульський письменник, культурний і громадський діяч Петро Шекерик-Доників із села Голови на Гуцульщині, який особисто співпрацював із Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Володимиром Гнатюком, Гнатом Хоткевичем і Станіславом Вінцензом та багатьма іншими творчими особистостями України і Європи. Відомий роман Петра Шекерика-Доникового «Дідо Иванчік» є неперевершеним зразком високої писемної культури його автора, збереженим першоджерелом давніх і тогочасних гуцульських говірок Галицької Гуцульщини. Гідним продовжувачем писемної культури гуцулів була видатна гуцульська письменниця Параска Плитка-Горицвіт із села Криворівня на Гуцульщині, яка в своїй книзі «Гуцульські повісторки» та всіх інших літературних творах зберегла велике багатство давніх і сучасних гуцульських говірок Верховинської Гуцульщини. Поряд із літературними творами Петра Шекерика-Доникового і Параски Плитки-Горицвіт варто також назвати літературну спадщину видатного українського письменника, вчителя із села Голови Михайла Ломацького та багатьох інших відомих авторів, які писали свої літературні твори гуцульськими говірками. Варто також нагадати про вихід в Україні кількох словників гуцульських говірок, які були видані під керівництвом відомих українських діалектологів: Ярослави Закревської «Гуцульські говірки. Короткий словник», Наталії Хобзей «Гуцульські світи. Лексикон» і Марії Астаф’євої «Словник гуцульських говірок Річки та Яворова». Потім було видано два маленькі словнички гуцульських говірок: Ярослав Зеленчук, Оксана Рибарук «Розмовник «Ану». Гуцульська говірка – українською, польською, російською» і Галина Гречук «Словничок гуцульських говірок Верховинщини» та ряд інших словників. Крім того, протягом останніх 20-ти років редакція газети «Верховинські вісті» систематично публікує наші науково-популярні статті, у яких подаються спогади старожилів Верховинської Гуцульщини, що були записані гуцульськими говірками різних населених пунктів району. Всі вони є практичними підготовчими кроками до майбутнього видання «Загального словника гуцульських говірок». Тому, звертаючи увагу на актуальність розвитку творчих здібностей обдарованої учнівської молоді Гуцульщини, кращого збереження гуцульських говірок, потреби письмової фіксації гуцульських говірок населених пунктів краю, систематичного збору діалектологічного матеріалу для майбутнього створення наукових словників гуцульських говірок, науковці Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства МОН України спільно із головою Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитром Стефлюком, розробили проект на тему: «Гуцульський діалектологічний творчий конкурс: «Учнівські творчі письмові роботи про Гуцульщину, написані гуцульськими говірками». Робоча назва цього учнівського творчого конкурсу: «Ми пишемо про Гуцульщину гуцульськими говірками». Дальше ми викладемо конкретні науково-методичні рекомендації стосовно написання учнівських творчих робіт про Гуцульщину на три найбільш актуальні теми: «Усна історія Гуцульщини», «Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини» та «Пам’ятки природи, історії та культури Гуцульщини». Написання учнівських творчих робіт гуцульськими говірками дасть певну можливість створити в кожній загальноосвітній школі Гуцульського регіону Українських Карпат краєзнавчу джерельну базу про історію, культуру, музичне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво, художні ремесла та промисли та пам’ятки природи рідного краю. І. Усна історія Гуцульщини В кожному населеному пункті Гуцульщини проживає певна кількість старожилів і довгожителів краю. Вони є ровесниками XX ст., живими свідками історії рідного краю. Біографії та спогади цих людей, записані гуцулькими говірками, матимуть безперечну фактографічну цінність. Нижче ми наводимо відповідний запитальник. «Запитальник для запису біографій-спогадів старожилів і довгожителів Гуцульщини» ІІ. Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини Народна культура і мистецтво Гуцульщини представляють гуцулів, цю самобутню етнографічну групу українського народу, перед іншими народами Європи і світу. Народна культура Гуцульщини була, є і залишиться одним із живодайних джерел, що наповнює матеріальну і духовну культуру України. Дана тема: «Майстри народної творчості, художніх ремесел та промислів Гуцульщини» також дає добру можливість записувати гуцульськими говірками цінні розповіді про технологію виготовлення автентичних гуцульських виробів, безпосередньо від самих майстрів. Практика показує, що народні умільці знають дуже багато давніх назв, що стосуються різних етнічних мистецтв Гуцульщини. ІІІ. Визначні пам’ятки природи, історії та культури Гуцульщини. Серед усіх пам’яток природи, історії та культури Гуцульщини місцеві пам’ятки посідають особливе місце. По-перше, вони не охороняються законом і тому найбільше зазнають нищення. По-друге, вони займають найнижчу сходинку в існуючій класифікації пам’яток України. По-третє, їх найбільше. Тому робота загальноосвітніх шкіл з виявлення, опису, реєстрації та охорони місцевих пам'яток має велике освітнє і виховне значення (особливо в плані збереження культури і екології краю). Для пошуку тих об’єктів, яким варто надати статус місцевих пам’яток, ми розробили їх приблизний перелік та відповідні картки. Наведені переліки мають орієнтовний характер і розраховані на їх творче використання. Реєстр даних про майстрів народної творчості, народних умільців та місцеві пам’ятки може бути оформлений у вигляді відповідної картотеки і зберігатись у шкільних предметних кабінетах.
Іван Зеленчук, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства. Ярослав Зеленчук, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділення «Гуцульщина» НДІ українознавства. | |
|
Всього коментарів: 0 | |