Головна » 2018 » Вересень » 27 » На 96-му році життя відійшов у вічність знаний співець Закарпатської Гуцульщини Василь ПІПАШ-КОСІВСЬКИЙ
16:39
На 96-му році життя відійшов у вічність знаний співець Закарпатської Гуцульщини Василь ПІПАШ-КОСІВСЬКИЙ

Народився 17 грудня 1922 року у гуцульському селі Косівська Поляна на Рахівщині, дитинство та юність минали проходили на фоні чарівної гірської природи серед гордих, працьовитих і вільнолюбних гуцулів. Це вони прищепили йому велику любов до рідної землі, свого народу, його мови й культури. Початкову освіту здобув у рідному селі, горожанську школу закінчив у Великому Бичкові, а гімназію о. Василіян – в Ужгороді.  Пластун.     Ще в юнацькі роки  почав захоплюватися збиранням фольклорних та етнографічних матеріалів, записував народні пісні, перекази тощо. Під впливом то веселої й жартівливої, як і сам народ, то сумної й бунтівливої гуцульської пісні-коломийки юнак і сам почав писати вірші та оповідання. З 1936 року свої вірші, оповідання й перекази та фольклорно-етнографічні матеріали друкує в часописі О. Маркуша «Наш рідний край», а в роки окупації – в «Літературній неділі», «Руській молодежи» та «Благовіснику».  У 1941 році в Тячеві надрукував «Збірничок гуцульських коломийок», а в 1942 році – збірочку оповідань для молоді «Дві зірки…».  Як відомо, в роки окупації українська мова в Закарпатті була заборонена, мадяри насаджували своєрідний суржик – «угроуський язик». Учасник тих подій Василь Марко (В. Маркусь) у своїх «Споминах»  стверджує, що «поява збірки оповідань В. Піпаша «Дві зірки…» стала подією в Закарпатті, бо то була ще «одна проба публічного вияву української літератури в Закарпатті в 1940-х рр.» й вона «якось піднесла українську інтелігенцію, а зокрема молодь, й сповнила її новими надіями», вірою в невмирущість українського слова.

         Як фольклорист В. Піпаш-Косівський невтомно збирає й систематизує народно-пісенний матеріал. У 1962-1964 роках у видавництві «Карпати» в Ужгороді під назвою «Трембіта» він опублікував збірку коломийок, записаних у різних селах дорогої його серцю Рахівщини.  Написані і літературно записані Піпашем-Косівським коломийки уміщені також у книжці «Коломийки» (Київ, 1969) та в збірниках «Пісні Карпат» (1972), «Співанки – хронічки» (1972), «Від пиття – нема життя» (1987), народні пісні – у збірнику «Наймитські та заробітчанські пісні» (1975), легенди – в книжках «Легенди Карпат» і «Ходили опришки», а народні жарти - у книжках «Сміховинки» та «Добридень, сусіде». В його особі гуцульська пісня – коломийка має видатного збирача і популяризатора.   Перша збірка власних віршів  зявилася лише у 1973 році, коли видавництво «Карпати» випустило в Ужгороді невеличку книжечку Піпаша-Косівського під назвою «Сінокіс», а у  1998-му - "Заспів з полонин". Не претендуючи на винятковість,  поет-коломийкар  у своїх віршах розповідає читачам про життя і красу Рахівщини,  про прожите й пережите.

Василь Піпаш-Косівський мав високе покликання   сіяти на Закарпатській Гуцульщині зерна любові до усього українського й услід на нашим Пророком своє слово поставив в обороні рідної мови. Сподвижницька праця ця не всім до снаги і не завжди лаврами устелена. Його внутрішня, а не показова українськість була настільки органічно  вмотивована, така послідовна й невідступна, що вже стала добрим брендом і сприймається як домінанта й константа при персоніфікації цього літератора. Як голова  Рахівського  районного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, багатолітній очільник міського осередку Народного Руху  не втомлювався мобілізувати краян на захист маминої співанки і прабатьківської віри.

            Власне етнологія, коломийкарство, суспільно-політична діяльність на зорі відновлення української державності поставили Василя Піпаша-Косівського у першу шеренгу закарпатських  просвітників.

 

Вічная пам'ять Тобі, славний Гуцуле!

 

                                 Управа Всеукраїнського товариства «Гуцульщина»

Категорія: Новини Закарпатської Гуцульщини | Переглядів: 38 | Додав: Tall_Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0