Очікуване тепло скоро-скоро і, як завше, враз оголить довкілля. І оголиться… наша занехаяність. Так, ви правильно догадалися — ми натякаємо на купи сміття всюди, де його лиш може принести і викинути байдужа, ой ні, негідна людина. А є непотребу, особливо пляшок доста навіть там, де, здавалось би, ще не ступала людська нога. Може комусь й стане встидно… Але більшості, наразі, таки байдуже. Хочеться апелювати до тих, котрі в змозі щось вдіяти. Бо таки ліпше доказувати на практиці свою дієвість.

      Так, як нашу гідність і українське слово треба відмити та десять раз сполокати від російського бруду, як з наших душ конче мусимо струсити й обтріпати радянську фальш й кляту корупцію, як рідну історію відшкребти від ворожих брехливих викрутів, як витиснути з себе меншовартість, як позбутися привнесених зайдами матюків та пиятик — так і природу (узбіччя, береги потоків, зарінки, ліси, яри, корчі, видолини, схили, власні обійстя…) треба повимітувати від сміття!

      Можна переконувати один одного довго і вперто: доказувати науково про шкідливість засмічення, наводити купу глобальних фактів занечищення природи та описувати їх непоправні наслідки, доказувати, що українська нація здавен була чистоплотною, тиснути на мораль… Але вже треба просто йти і чистити в хаті та й поза хатою! Хто не бажає почуватися обройбаним — вийде!

      Ми, письменники Косівщини, звертаємося до кожного жителя Гуцульщини, до громад, до виконавчих комітетів, до депутатів, до громадських організацій, до підприємців: зорганізуймося на толоки і приберім навколо себе! Та же буде приємно усім від малого до великого. Та й перед гостями краю будемо мати лице. А для цього треба: подати клич про толоку, дати людям рукавиці з мішками і організувати вивіз мішків зі сміттям на сміттєзвалища.

       Просимо не повважати за приниження наш заклик. Бо можна довго розглядати це питання на засіданнях різного штибу, хоч і такий організаційний спосіб вартує уваги, можна не знати скільки разів обирати україноцентричну владу, можна роками очікувати ліпшого бюджету і, так званих, цільових коштів, можна вижидати коли нарешті хтось спроможеться придбати та урухомити сміттєпереробну лінію, можна кивати на екологічні програми в освіті та природоохоронних організаціях… Повірте, в тих програмах нема реальних сил на подолання засміченості. …А можна просто глибше усвідомити факт, що славні хлопці з-поміж нас (за усіх нас!) власними життями-здоров’ям стримують захланну нечисть на проклятущій війні і сподіваються, що ми дома робимо щось доброго й за них.

      Варто нарешті дати раду з вивозом побутових відходів в усіх закутинах Карпатського краю. Варто й повстановлювати кару нехарям та й ловити їх на кожному кроці. Бо нечисть — «вона й в Африці — нечисть»! Аби навколишня краса вабила око у своїй первозданності.

       Ощадність у цій справі, бігме, межує зі скупістю. Так, бо варто й гарячих чаю-кави підвезти людям на толоку. Так. Але ці миттєвості лиш додають у взаємному зближенню, у гурті додають і відваги.

Голова Косівської первинної організації

Івано-Франківської обласної організації

Національної спілки письменників України

Василь Шкурган