|
Серед претендентів на Шевченківську премію у номінації Література, публіцистика, журналістика, видатний письменник, гуцул з Верховинщини (Кривополе) - Василь ПОРТЯК (книга «Охоронителі діви»).
Гуцули, підтримаймо побратима! |
|
Президентові України П.О. Порошенку
Голові Верховної Ради України А.В. Парубію
Прем’єр-Міністрові України В. Б. Гройсману
Депутатам Верховної Ради України
Звернення суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» у Львові Для українців, як для будь-якої іншої нації, мова – це дім життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий фундамент. Цілеспрямовано нав’язувана теза, мовляв, «какая разница, на каком языке говорить, – был бы хороший человек», в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м’якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує московську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови. Ігнорування комунікативної функції української мови у законодавчій, виконавчій і судовій владах, в суспільно-громадських інституціях, в освітніх закладах усіх форм навчання неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо. Тобто всебічне функціонування української мови в усіх державних, суспільних інституціях, електронних засобах масової інформації є питанням життя або смерті української нації, національної держави, європейської української України. Адже однією з основних мотиваційних передумов війни Російської Федерації проти України є московсько-путінська політика захисту «русскоязычного населения». |
|
П”ятеро вихідців з Гуцульщини нещодавно отримали нагороди з рук Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у день його 88-ліття. За заслуги у відродженні духовності та утвердженні Помісної Української Православної Церкви орденом святого Рівноапостольного князя Володимира відзначені (на фото зліва направо): Тарас Григорук - живописець та скульптор, член Національної спілки художників України, лауреат міжнародних художніх виставок, кавалер ордена Мистецтва та літератури (Франція), автор багатьох індивідуальних і колективних експозицій в Україні, Європі та за їх межами (родом з Косова); Володимир Гаюк – Заслужений працівник культури України, віце-голова Світового Християнського Конгресу, знаний релігієзнавець, історик, громадський діяч (родом з Косова); Володимир Звонар – меценат і громадський діяч, директор Львівської швейної фабрики, член СКТ «Гуцульщина» (родом з Ясіня); Олександр Масляник – письменник, редактор і видавець, Заслужений журналіст України, головний редактор жцрналу «Гражда», лауреат Міжнародних літературних премій імені Ірини Вільде та імені Володимира Винниченка, громадський діяч (родом з Рахова); Віктор Проданчук – художник-реставратор, брав участь у відновленні іконостасів «Золотоустого собору» та «Успенського собору» у Києві, унікальних старих хрестів у Львові, скульптур на храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла; під час Революції Гідності як волонтер став одним із засновників охоронної фірми "Варта-1", що патрулювала Львів та охороняла стратегічні об’єкти міста. Ряд робіт знаходиться в приватних колекціях України, Польщі, США, Канади, Німеччини, Бельгії, Чехії (навчався і працював у Косові).
Один із нагороджених зазначив на свої сторінці у Facebook: «Я греко-католик, однак з вдячністю і пошаною прийняв нагороду з рук видатного православного діяча, духовного і морального авторитета української нації. Яка сила духу у цій повній величі й мудрості Людині! З ним ми переможемо у багатовіковій війні з кровожерним і підступним сусідом – Московією! З ним наведемо лад у нашому спільному Храмі і попри зміїне сичання московитів, їх масштабні провокації, диверсії та підкупи таки об’єднаємося в єдину Помісну Українську Церкву Христову! Боже, бережи нам Філарета!». |
|
З Україною пов’язана значна частина творчої біографії Сергія Параджанова. В Україні він створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (всі – 1957), "Перший парубок" (1958), "Українська рапсодія" (1961), "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з Анатолієм Слісаренком). Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків", відзнятого на Верховинщині. Відзначаючи 93 роки з дня народження Сергія Параджанова, неодмінно згадуємо про те, що виповнилося 53 роки його головному фільму – "Тіні забутих предків". Стрічка принесла міжнародну славу не тільки режисерові, а й операторові Юрію Іллєнку, художникові Георгію Якутовичу, акторам Іванові Миколайчуку, Ларисі Кадочниковій, Тетяні Бестаєвій, пише ДТ. "Тіні" отримали 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21 країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр. |
|
Різдво у Криворівні 2016: трембіти, роги, колядницькі співи. Насправді це треба пережити самому, потрапивши в атмосферу величного свята. «На Риздво церьква так буваєт людьми переповнена, єк муряховина муряхами. З усіх верхів сивно изсипаєтси нарід до неї бо кождого кортит подивитиси на колєдників. … по Службі Божій старший церковний брат и старший колєдницкий вибірця виходєт из церкви у правій руці из колєдницким хрестом и дзвінком, а за ними валит усий нарід из церкви так, єк за вивчєрем на полонині вівці з кошєри. Він, поцоркуючи дзвоночьком над головов за голосом скрипки й тримбіти, зачінаєт наокола церкви колєдницкий плєс. Колєдницкі табори играют в скрипки й трембіти. Перед усим збірним народом кожда табора показуєт, шо вна значіт тай вартуєт. А нарід дивитси на колєдників тай їх судит, котрі табори найкрашше плєшут, найбуйнішше йдут» |