В честь цього ювілею, 14 лютого 2020 року, в селищі Верховина відбувся «Круглий стіл», під час  якого проаналізовано діяльність Товариства за 30-річний період та окреслено основні завдання на майбутнє.

       Урочисті заходи, з нагоди цієї події, відбулись в районних та міських організаціях Товариства в Україні, за участю представників органів місцевого самоврядування та виконавчої влади.

       Згідно рішення Управи Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», спільно з керівництвом музеїв вирішено організувати тематичні Виставки, присвячені діяльності Товариства. Зокрема, починаючи із 1 грудня 2020 року, буде відкрито окремі тематичні Виставки у трьох музеях Прикарпаття.

І.  Історико-краєзнавчому музеї «Гуцульщина», в селищі Верховина.

ІІ. Національному музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського (м. Коломия).

ІІІ.  Музей-садиба родини Шухевичів в  селі Тишківці, Городенківського району. (Володимир Шухевич видатний дослідник Гуцульщини).

        Запрошуємо всіх бажаючих, у зручний для вас час, відвідати тематичні Виставки, присячені 30 річному ювілею Товариства «Гуцульщина» в Україні, ближче ознайомитись з етносоціальною історією Гуцульського краю, самобутньою етнографічною культурою і побутом гуцулів Українських Карпат.

У серії  «Гуцульський світ» побачили світ «Жьиб’ївські новелі» авторства неперевершеного Онуфрія Манчука (Львів, Растр-7, 2020, 116 с.).

 «Гуцульський світ» – таку назву отримала нова видавнича серія, що її започаткували Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» та Національний музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського. До проекту фінансово долучилися гуцули громадської  організації  «Верховинсько-Київський клуб «Швейково».

У найближчих  планах - видати у серії  «Гуцульський світ» нові й перевидати призабуті скарби з великої гуцульської робітні.

Як зазначили автори проекту - голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро СТЕФЛЮК і генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й. Кобринського  Ярослава ТКАЧУК, вершинними є твори письменників, які народились і проживали на Гуцульщині й у 30-40-х роках минулого століття започаткували традицію творення художніх текстів гуцульським діалектом, сміливо імплементувавши його в мову власних творів. Маємо на гадці найперш Петра Шекерика-Дониківа та Онуфрія Манчука. Для них гуцульський діалект властиво став літературною мовою. І персонажі, й автори художнім мовленням відтворили найтонші нюанси гуцульського говору.

Онуфрій Манчук усі відведені йому Всевишнім земні роки жив і дихав Гуцулією. Чи широко відоме це ім’я сучасному читачеві? Ні. Тоталітарна радянська система викреслила це прізвище з усіх довідників. Тільки в новітні часи воскреслої незалежної України цей гуцул з неабияким літературним хистом і світлом українського духу став відомим широкому загалу.

Високі й сліпучі узверхи додавали йому сили та відваги. У Першу світову добровільно зголосився стати на захист рідного краю, служив в армії Головного отамана війська УНР Симона Петлюри, воював у батальйоні Українських Січових стрільців, брав участь у бою на горі Маківці. У вересні 1939-го вітав Червону армію з національним синьо-жовтим прапором. А як інакше зустрічати братів-східняків з великої України? Нова влада не забула того патріотичного пориву Онуфрія Манчука. Весною 1941 року енкаведисти забрали його з хати, катували у жьиб’ївській тюрмі і, втікаючи від німців, убили в гурті невинних гуцулів. Уся родина січовика Онуфрія Манчука була поскрибована: син, два молодші брати і зять загинули в рядах УПА.

«Жьиб’ївські новелі» Онуфрія Манчука – унікальна книга з життя Гуцульщини. Автор досконало володіє гуцульською говіркою, яка має багато відтінків і нюансів, з найбільшою виразністю скористався фонетичними відмінностями діалекту.

Вслухайтеся в неперевершений гуцульський гумор Онуфрія Манчука:

– Юрочьку любий та солодкий, єк минi скучьно без тебе було. Й говорит, тай говорит у один гайташ минути не стане. Адi, так єк адвокат у судi. Ати, мой, став єc видразу, єк пень, дурний. Шото має бути?

– Скучьно, – каже, – ї було без тебе? Аби по такiй правдi дихала! Видиш, шо бреше, але шо то є – мiркуєш. Iгi, мой! Знаєш, шо тут єкiс пiнта тобi теше, але єкi? Дурний єс, єк сак. Аж видтак, далi-нi-далi, уна тобі си приповiст. Шо купила собi новий кожух, фустку й ше когутки злотнi.

Збірка «Жьиб’ївські новелі»  Онуфрія Манчука повинна бути в кожній гуцульській хаті!

 28 липня 2020 року у м. Косів   голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Дмитро Стефлюк провів засідання Управи товариства в якому взяли участь голови районних та міських  Товариств, начальники відділів культури, представники засобів інформації регіону Гуцульщина, керівники Косівської районної ради та райдержадміністрації Павло Ванджурак та Петро Іванишин.

 20 липня минуло тридцять років як відійшов у вічність Сергій Параджанов, український та вірменський кінорежисер, один з представників українського поетичного кіно, який створив відомий на весь світ кіношедевр «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського.

З цієї нагоди на фасаді хати-музею «Тіні забутих предків» встановлено та освячено пам’ятну дошку всесвітньо відомому кінорежисеру, яку освятили священники отці Іван Рибарук та Ігор Рибенчук.

Голова  Всеукраїнського товариства Гуцульщина привітав працівників і гостей музею та наголосив, що кінофільм Тіні забутих предків  найкраще представив Гуцульску культуру і побут в Україні та за кордоном.  Кінорежисер Юрій Ільєнко та актор Іван Миколайчук  відкрили   найкращі риси та характер життя гуцулів, їх духовності і віри  в складних житєвих ситуаціях. 

Колективу музею вручено Подяку Всеукраїнського товариства Гуцульщина - за збереження та примноження. автентичної Гуцульської культури.  В заході взяли участь та виступили  Іван Шкіндюк- голова Верховинської районної ради та Оксана Чубатько- заступниця Верховинського селищного голови.