Головна » 2019 » Липень » 12

Нещодавно в Івано-франківському видавництві Місто НВ вийшла друком книга відомого ономаста Мирослава Габорака Прізвища Галицької Гуцульщини. «Етимологічний словник». У ній проаналізовано походження 6367 власних найменувань людей цього типу, які проживають в населених пунктах гуцульського краю в межах Івано-Франківської області. Цей край, як відомо, упродовж тривалого історичного періоду перебував у складі різних держав та імперій. Окрім того, його населення постійно підтримувало торговельні та господарські стосунки з близькими й далекими сусідами, зокрема з іншими етносами, які заселяють Україну, а також із румунами, угорцями, словаками, чехами та народами Балканського півострова. Певний час ця частина Гуцульщини навіть межувала з Османською імперією. Тут протягом багатьох віків жили й живуть досі представники вірменського та єврейського народів. Усе це не могло не відбитися й на системі місцевих власних назв, зокрема на прізвищах тутешнього населення. У їхньому складі є чимало елементів німецького, південнослов’янського, польського, російського, румунського, словацького, тюркського, єврейського, вірменського, угорського та чеського походження, а також діалектних слів з інших українських земель. Усі вони відображені в цій книзі.

Наведений у ній словник не є вузько територіальним, хоч і укладений на основі прізвищ мешканців тільки частини Гуцульщини. Багато поданих у ньому назв людей відомі не лише в решті її регіонів, а й на інших теренах України.

Книгу побудовано у формі словникових статей, розміщених за абеткою. Реєстровим словом кожної статті є сучасна форма прізвища з нормативним наголосом, зафіксована в офіційних документах. Далі вказано його відмінкові закінчення в родовому, давальному та орудному відмінках однини у формах чоловічого, жіночого або подвійного родів. Завершується словникова стаття з’ясуванням способу творення прізвища, встановленням твірної лексеми, її значення та словотворчого форманта. У разі необхідності наведено також назви певних географічних об’єктів, які стали базою для творення антропонімів.

Прізвища, відзначені в офіційних документах, не завжди повністю збігаються з народними формами, насамперед у фонетичних та акцентуаційних рисах. Так, наприклад, місцеве населення часто вимовляє їх зі звуком [ґ] замість офіційно наведеного [г]. Відрізняються деякі народні форми прізвищ і місцем наголосу та вимовою. Але з’ясування їхніх діалектних особливостей не було предметом цього дослідження. Воно потребує, як стверджує автор, окремого глибокого аналізу. Тому в словникові розглянуто лише ті форми, які засвідчені офіційно.

Без сумніву, дослідження М. Габорака є важливим вкладом у скарбницю гуцульщинознавства. Воно прислужиться не лише мовознавцям, а й історикам, краєзнавцям, учителям та учням, а також усім тим, кого цікавлять власні назви.

 

Дмитро Стефлюк -Заступник директора

НПП Верховинський з наукової роботи.

 

Категорія: Новини Гуцульщини | Переглядів: 615 | Додав: Tall_Admin | Дата: 12.07.2019