Задумана, замріяна, щира та відверта...

Як той узір

Милує зір,

Так серце – говір співанковий.

Я народилась серед гір,

І щастя тут мого підкова…

         Минуло більше року, коли перестало битися серце  жінки з особливо чарівної красою, поетеси, письменниці  та журналістки Марії Влад.

Так, вона була по-особливому чарівною, адже  любов до рідного краю, що  переповнювала її серце,  виливалася дзвінким потоком гірських струмків  з під її пера. 10-літньою дівчинкою вона надрукувала свої перші ліричні проби в нашій районній газеті. І з тих пір бажання творити уже неможливо було  спинити. Це як перші промені вранішнього сонця – ніжні, несміливі, тендітні, проте, з неймовірною силою пробивають  чорну стіну ночі.

Фактично вся творчість  поетеси    присвячена рідному краю, своїй малій батьківщині, рідній Гуцульщині. «Воно бринить в мені. Сидить  в мені моя Гуцульщина. І нікуди я від цього не дінуся. І я щаслива з того, що я так люблю свій край. Він мені завжди наймиліший».

далі ...